Page 145 - 6703

різними класами у суспільстві і щодо подальших шляхів розвитку людства. Ця позиція
полягала, зокрема, у підході до поняття нерівності. Цей підхід виразив М. О.Бердяєв у
своєму вислові про те, що свобода є правом на нерівність. Нерівність існувала завжди,
існує зараз, існуватиме у подальшому житті, і тут нічого не вдієш, бо це положення
цілком природне. Скасування цієї нерівності шляхом зрівняння усіх членів суспільства
неможливе і, як казав російський філософ С. Франк, веде до насильства і породження
таким чином владних деспотичних режимів, бо, щоб зруйнувати те, що є природним,
треба використати силу.
Б) Теорія соціальної стратифікації
Ще у XIX ст., коли з'явилася і почала поширюватися теорія класової боротьби
Маркса, виникла і критика цієї теорії. Не вдаючись до історіографії цієї критики, можна
сказати, що головним у ній було зовсім не заперечення ієрархічного структурування
суспільства, а заперечення класової боротьби, антагоністичних відносин між двома
протилежними класами і. відповідно, заперечення необхідності, а тим більше
неминучості соціальної революції.
Завдяки чому ж можливе мирне співіснування представників цих двох
протилежних класів? Завдяки існуванню так званого середнього класу, який
врівноважує обидві протилежності і призводить до стабільності у розвитку суспільства.
Ідею про зв'язок чисельності середнього класу з законною політичною владою
висловлював ще Аристотель. У XIX ст. про це казав Г. Зіммель, який вважав, що
стабільність ієрархічної структури суспільства залежить від питомої ваги і ролі
середнього класу. Отже, ієрархічна структура суспільства повинна існувати, але в ній
мають відбуватися певні зміни. Ці зміни якраз і пов'язані зі збільшенням середнього
прошарку населення певного суспільства. Те, що П. Сорокін називав потовщенням
середньої частини піраміди.
Ідея провідної ролі не пролетаріату, а середнього класу знайшла місце в теорії
соціальної стратифікації, поширеній у західній соціології XX ст. і підданій нищівній
критиці радянськими вченими за часів існування СРСР. З чого ж складається ця теорія,
які основні її положення?
Перш за все, звернемося до самого терміну.
Стратифікація (з латин, мови - stratum - шар, faceze - робити) -поняття, що
позначає структуру суспільства і систему ознак соціальної нерівності.
Отже, під соціальною стратифікацією треба розуміти саме структурування
нерівності між соціальними спільнотами, групами людей, індивідами.
Кожне суспільство складається з ряду страт населення, розташованих ієрархічно у
вертикалі. Таким чином, вертикальна структура суспільства нагадує собою «слоєний»
пиріг. Таке розташування або поділ суспільства на страти зовсім не заперечує
існування класів. Страти, як правило, групуються у три класи: нижчий клас, середній і
вищий. Кожен з цих трьох класів має певну кількість страт, причому вона у різних
суспільствах може бути різною. Різним може бути і кількісне співвідношення
представників цих класів.
Вчені висувають досить різні критерії, за якими виділяються ці страти. Для
американської соціології, наприклад, звичайними критеріями соціальної сі ратифікації

128