Page 147 - 6703

меншістю, а для цього слід збільшити кількість представників середнього класу. Тобто
форму піраміди потрібно перетворити у дві піраміди, поєднані своєю основою і
розвернуті у протилежні боки вершинами. У профіль ця фігура буде мати вигляд
витягнутого ромба. Але у ромба верх і низ гострі, тобто структура повинна
закінчуватися зверху і знизу однією особою, чого на практиці у більшості випадків
нема, то правильніше буде зобразити його з усіченими вершинами. Таким чином,
вертикальна структура суспільства прийме на графіку форму витягнутого
шестикутника. У верхній його частині буде невелика кількість представників вищого
класу, така собі еліта суспільства. У нижній така ж кількість зубожілих або
незадоволених життям представників нижчого класу. І, нарешті, посередині, як
домінуючі, - представники середнього класу. Їх-то і повинно бути найбільше у
суспільстві, вони і повинні врівноважувати систему і гасити ймовірні протиріччя між
першими двома протилежностями. У такому випадку соціальна революція неможлива,
бо, якщо її піднімуть нижчі класи, яким нема чого губити, крім своїх кайданів, то їх не
підтримають ні вищі класи, ні середні, яким вже є що губити. Таким чином, більшість
суспільства не підтримає революційних зрушень, запропонованих низами, і вони
будуть приречені на невдачу.
Сподівана світова революція не відбулася, Захід мав досить сильний середній клас
населення, який склався ще у середньовіччі. А у XX ст., особливо після революційного
експерименту 1917 року, в розвинених країнах було прийнято багато різних заходів для
збільшення і якісного оновлення цього класу. У радянські часи такі заходи
критикувалися і називалися "підкормкою" робітничої аристократії, щоб відвернути її
від пролетарської боротьби. Але що ж тут поганого, якщо внаслідок цих дій більша
частина населення ставала заможнішою і мала все необхідне для досить нормального
існування? Населення, яке має пристойні умови існування, не буде робити революцію,
для нього вона не вигідна, бо може залишити їх без того, що вони мають. У нього вже є
той рівень достатку, який утримує їх на місці і не дозволяє робити кроків до пере-
вороту, воно не зацікавлене у такому перевороті. Отже, суспільство за таких умов
розвивається стабільно, без особливих соціальних зворушень. Таким чином, середній
клас с запорукою стабільності у суспільстві. Практика світової історії красномовно
довела саме цю тезу.
В історії соціології відомі й інші думки щодо згадуваної вище піраміди. Так,
представник позитивізму в Україні О. Стронін (1827 - 1889) вважав, що саме така
форма забезпечує рівновагу суспільства. На вершині піраміди –активна меншість,
аристократія, внизу - більшість, демократія. Саме вона складає широку нерухому
основу піраміди, що забезпечує її стійкість. Меншість угорі постійно розхитує піраміду
і не допускає застою суспільства. Але центр ваги знаходиться в основі, гарантуючи
сталість існування будь-якого суспільства. Це механічне перенесення законів фізики на
суспільство не витримує критики хоча б тому, що тим, хто зверху, нема ніякого сенсу
розхитувати піраміду, вони повністю задоволені своїм положенням. Отже, вдавана
стійкість піраміди як фізичного тіла зовсім не відповідає сталості піраміди як моделі
суспільства.
Вертикальний поділ суспільства на страти є універсальним поділом, притаманним

130