Page 149 - 6703

Індивіди, які знаходяться у нижніх шарах соціальної структури намагаються
посісти більш високе місце у соціальній структурі, а можливість це здійснити стимулює
і не заважає їм переміститись за їх бажанням. Звичайно, нерівність людей, яка
притаманна індивідам від їх народження, ставить їх у неоднакове положення в
соціальній ієрархії, і тому різним людям для того, щоб досягти певного рівня у
соціальній структурі, потрібна різна кількість енергії, вміння тощо. Але, незважаючи на
це неминуче явище, кожен у разі бажання повинен мати змогу досягти бажаного ним
рівня. Це не означає, що всі бажаючі обов'язково зможуть піднятися у вищі шари
суспільства. Практика показує, що цього досягає меншість індивідів, бо, по-перше, не в
усіх вистачає для цього знань, умінь, енергії тощо, по-друге, більшість індивідів, як
правило, зупиняється на середньому рівні, тому що психологічно більшість людей
мають середні здібності, і ті, хто розуміють це, задовольняються середнім рівнем, який
несе з собою оптимальну кількість життєнеобхідних благ.
При переході індивідів або їх груп з однієї складової частини соціальної
структури суспільства в іншу вони певний час можуть бути у проміжному становищі,
коли місце їх у структурі суспільства ще не визначилось, або коли вони ще не
пристосувались до нового положення. Таке явище називається маргінальністю.
Маргінальними можуть бути не тільки індивіди та їх групи, а навіть цілі суспільства.
Так, Україна як окреме суспільство зараз знаходиться у маргінальному стані, тому що,
відійшовши від соціалістичного ладу, вона ще не визначилася щодо подальшого свого
шляху. Робітник, опинившись за скороченням штатів без роботи, теж певний час
знаходиться у маргинальному стані поки не знайде собі іншої роботи. Він може знайти
собі місце у соціальній структурі вище, ніж займав раніше, тоді він переміститься
уверх, а може посісти місце значно нижче, тоді він переміститься у нижню частину
соціальної структури. У даному випадку індивід знаходиться нібито між стратами. Але
навіть коли він займе місце в іншій страті чи в іншій складовій горизонтальної
структури, він певний час буде знаходитись у маргинальному положенні до тих пір,
доки не змінить попередній стереотип своєї поведінки і не пристосується до нових
умов.
На відміну від положення індивідів у горизонтальній структурі, у вертикальній
кожен індивід може одночасно знаходитись лише в одному соціальному шарі. Таким
чином, у вертикальній структурі всі індивіди займають одне певне положення, але
можуть його постійно змінювати на краще чи на гірше завдяки соціальній мобільності,
зменшенню перешкод на шляху переходу з однієї страти в іншу. Одним із суттєвих
засобів соціальної мобільності у цивілізованих суспільствах є система освіти.
Набуваючи знань з певних сфер людської діяльності, індивід тим самим отримує змогу
підніматися вгору по соціальних сходинках. Отже, соціальна мобільність є основою
динаміки соціальної структури суспільства.

5. Моделі вертикальних соціальних структур

У будь-якої людини може виникнути питання: яка саме модель вертикальної
соціальної структури суспільства є кращою? Тут можуть бути різні варіанти: структура

132