Page 146 - 6703

виступають рівень доходу, освіти, види занять (за М. Тьоміним). Л. Уорнер опитав
людей за чотирма параметрами: дохід, престиж, освіта, етнічна приналежність і
стратифікував американське суспільство на 6 страт. Б. Бербер вказує на 6 вимірів
соціальної стратифікації:
- престиж, професія;
- ступінь влади і могутності;
- дохід або багатство;
- освіта або знання;
- релігійна або ритуальна чистота;
- положення родичів.
А Р. Дарендорф через поняття авторитет ділить суспільство на дві частини: ті, що
управляють (а вони - на власників і невласників-менеджментів), і ті, ким управляють
(робоча аристократія і некваліфіковані робітники).
У сучасному американському суспільстві виділяють зверху вниз такі страти:
вищий клас, у який входять керівники загальнонаціональних корпорацій, співвласники
престижних фірм, вищі військові чини, федеральні судді, біржовики, крупні
архітектори, медичні світила, архієпископи. До вищого класу належать: керівники
середніх фірм, інженери-механіки, газетні видавники, лікарі з приватною практикою,
практикуючі юристи, викладачі коледжів. Вищий середній клас – сюди відносять
банківських касирів, викладачів муніципальних коледжів, керуючих середньої ланки,
вчителів середніх шкіл. У середній клас входять банківські службовці, дантисти,
вчителі початкових шкіл, начальники змін на підприємствах, службовці страхових
компаній, управляючі універсамів, кваліфіковані теслярі. До нижчого середнього класу
відносять автомеханіків, перукарів, барменів, кваліфікованих робітників фізичної
праці, службовців готелів, працівників пошт, поліцейських, водіїв вантажівок. До
нижчого класу відносять водіїв таксі, середньокваліфікованих робітників, бензо-
заправників, офіціантів, швейцарів. Ще нижче знаходяться мийниці посуду, домашня
прислуга, садівники, шахтарі, двірники, сміттярі. І, нарешті, у самому низу знаходяться
ті, що не працюють і знаходяться на утриманні держави, які повністю залежать від
програм державної допомога.
Це тільки один приклад конкретного вертикального розшарування суспільства.
Зрозуміло, що в будь-якому суспільстві може бути неоднаковою як кількість цих страт,
так і кількість населення, розподіленого за цими стратами. Різним може бути і якісне
наповнення цих страт. Так, у двох країнах представники однакових професій можуть
належати до різних страт залежно від їх доходу, престижності тощо.
У чому ж головна відмінність такою поділу суспільства від класового за К.
Марксом? А в тому, що представники цих страт не знаходяться в антагоністичних
відносинах, на яких так наполягав класик марксизму. Якщо і є певні протиріччя між
представниками вищого і нижчого класів, то вони гасяться наявністю середнього класу.
Чому можна перевернути ієрархічну піраміду, яка існувала у більшості держав за часів
К. Маркса? Тому що у нижній її частині знаходилась більшість населення, яка була
незадоволена існуючим станом життя. Що потрібно зробити для того, щоб цього не
сталось? Необхідно зробити так, щоб більшість зубожілих не була більшістю, а стала

129