Page 144 - 6703

яким треба обов'язково боротися, орієнтація на встановлення саме рівності;
- еволюційний (Г. Ленскі) - його представники вважають, що у нерівності присутні
як добро, так і зло.
Люди у суспільстві нерівні, вони мають різні статуси, ранги, різні доходи, умови
життя, різний рівень цього життя тощо. З давніх давен нерівність тривожила думку
представників усіх верств населення. Було багато спроб подолати це явище у
суспільстві. Створювались різного гатунку утопії справедливого суспільства, в якому
повинен панувати рівний розподіл життєвих благ, де нема місця ні фізичному, ні
економічному, ні моральному пригнобленню, а панує загальна рівність. Але нерівність
залишалась. Нарешті з'явилось вчення К.Маркса про встановлення у майбутньому
справедливого суспільства, у якому всі будуть рівними, і настане епоха всесвітнього
благоденства. Аналізуючи проблему нерівності у суспільстві, К. Маркс дійшов
висновку, що таке положення не може існувати довго, незадоволені не імущі маси,
знаходячись в антагоністичних відносинах із правлячим імущим класом, неминуче
прийдуть до соціальної революції і перевернуть світ, встановивши над ним своє
справедливе правління - диктатуру пролетаріату. Пролетарям, як вважав К. Маркс,
нема чого губити, крім своїх кайданів, і тому вони підуть на цю революцію, чого б вона
їм не коштувала.
З першого погляду ця теорія мас досить слушні моменти. Коли різні люди, завдяки
неоднаковому положенню у суспільстві, мають різні права, коли одна верства на-
селення пригнічує іншу і живе за рахунок цього, то це здається несправедливим і з цим
треба боротися. Але, з іншого погляду, можна замислитися, а чи правильним шляхом є
революційна боротьба? Чи дійсно ці стосунки повинні бути антагоністичними і не
можуть бути іншими? За часів К. Маркса положення у суспільстві було дійсно таким,
що більшість населення будь-якої країни знаходилась у пригнобленому стані і, звісно,
серед них були незадоволені цим положенням індивіди. Вони і складали ту
революційну масу, яка, на думку К. Маркса, повинна була виступити могильником
існуючого ладу. Це положення можна графічно зобразити у вигляді піраміди, зверху
якої невеличка купка пануючого імущого класу, а знизу - велика кількість
пригноблених, які здатні, якщо їх добре організувати, перевернути піраміду догори
ногами, щоб відбулось те, про що співається у пісні «Інтернаціонал»: «Хто був нічим,
той стане всім». Далі практика показала, що таке можливо. Російська революція 1917
року дійсно привела до такого перевороту. Але чи був це правильний вихід з
положення, чи привів цей процес до всенародного благоденства? Як показала та ж сама
практика, -зовсім ні. Значить повинен існувати й існував якийсь інший шлях до зміни у
суспільстві на краще? Так, існував, і цим шляхом пішла більшість капіталістичних
країн, зробивши відповідні висновки ще й з російської революції. Можна сказати, що
вона була тим соціальним експериментом, який надихав іншу частину суспільства
переглянути свої соціальні відносини, і не тільки змінити стосунки, положення
більшості населення, а й запобігти можливості подібної революції і розгортання її у
світову революцію.
Світової революції, на яку сподівалися В. Ленін, Л. Троцький та інші не сталося, і
на це були свої причини. Причини були в існуванні іншої думки щодо відносин між

127