Page 13 - 6703

відобразили якісну особливість цього переходу словом "здивування": філософія, з
цієї точки зору, виникає як продукт не розуміючої думки.
Спосіб поведінки думки в момент виникнення філософії навивають
рефлексією. Тобто зусиллям, з яким свідомість спрямовує погляд на себе,
відбивається у собі. У рефлексії і закладено специфіку філософської раціональності.
Взята як осмислена й методично застосовувана процедура рефлексія є
самосвідомістю — найпродуктивнішою і заповідною характеристикою філософії.
Самосвідомість рухає й управляє будь-яким філософсько-теоретичним
висловлюванням. З неї ж філософія починається історично.
Крім психологічних, існують духовні витоки філософського знання. Серед них
два основних - емпіричне знання і міфологія. Відповідно до цього в науці
конкурують дві моделі походження філософії: "гносеогенна", що виводить
філософію з доісторичного пізнавального досвіду, і, "міфогенна", яка виводить її з
традиційної міфології. Обидві ці концепції грунтуються на переконливих
припущеннях і доповнюють одна одну. Знання і міф передують філософії, але
способи взаємодоповнення їх різні. Емпіричний досвід не перетворюється на
філософію автоматично. їх неможливо пов'язати причинно- наслідковим
відношенням: емпіричне знання-причина, філософія-наслідок. Отже філософія
народжується з емпіричного знання, не інакше як "дивуючись" йому, і тим самим
вказує на його обмеженість і спонукає до удосконалення.
Інші зв'язки між міфологією і філософією. З першого погляду міф і філософія
є принципово різними типами мислення: міф — це доісторична, колективно-
несвідома форма світогляду, а філософія, навпаки, вже у своїх перших історичних
проявах про себе як про індивідуально-самосвідому любов до мудрості. І все ж
філософія, що формувалася, при всій конфронтації з традиційною міфологією
знаходиться з нею в одному еволюційному ряду і є природним продовженням її.
Отже любов до мудрості не виникає миттєво, а виробляється поступово,
походження її - тривалий процес, в якому філософія починається раніше, ніж
закінчується міфологія.
Однак і духовні передумови не забезпечують походження філософії, якщо цю
подію не супроводжують соціогенні причини. В еволюції філософії маємо справу
не з «чистим» мисленням, а з конкретними історичними індивідами, які займаються
теоретичною діяльністю. Доісторична родоплемінна спільність не могла надати
індивідові такої можливості (це було б збитковим для суспільства). Теоретичне
знання появляється не раніше ніж розумова праця відокремлюється від фізичної.
Філософія для свого самовизначення потребувала дозвілля. Професіоналізація
філософської діяльності розпочинається із руйнування соціально-економічної
15
структури родового ладу і виникнення держави, яка надає індивідові мінімум умов
для його духовного, в тому числі теоретичного, самовизначення. У різних регіонах
цей процес відбувається по-різному. В Єгипті і Вавилоні філософія, не завершивши
циклу свого становлення, зупиняється на стадії передфілософії. Цьому сприяли дві
вирішальні обставини: по-перше, давньо-східна державність (деспотія) узурпувала
владу над первісно-родовим соціумом, у результаті чого відбувалася консервація як
общинного устрою, так і нерозривно пов'язаних з ним традиційних міфологічних