Page 10 - 6703

горизонт тваринного існування, залишаючись при цьому кінечною істотою, смертною,
вона прилучається до безмежності природи культури і духу.
Тому основне питання філософії - це лише одне серед інших суттєвих питань, які
розглядає і вирішує філософія, а не єдине головне питання.
Основне питання світогляду органічно пов'язане з категоріями. Філософські
категорії відрізняються від інших понять єдністю їх універсальності і світоглядної
значущості, Універсальність категорій полягає в тому, що вони віддзеркалюють такі
властивості, які виражають сутність ставлення людини до світу, без них відобразити
таке ставлення неможливо, (такі властивості у філософії називають атрибутивними).
Світоглядна значущість їх полягає в тому, що без цих атрибутивних властивостей не
можна ані сформулювати, ані осмислити будь-яке вирішення основного питання
світогляду. В будь- якому світогляді так чи інакше виявляється ставлення до природи,
об'єктивної і суб'єктивної реальності до співвідношення скінченого і нескінченного.
Сутність людського ставлення до досвіду задається відносинами між чотирма
вказаними атрибутами. Подальший філософський аналіз передбачає конкретизацію
висхідної категоріальної "клітинки". Такий рух думки дістав у філософії назву
сходження від абстрактного до конкретного і є досить ефективним методом.
Таким чином, можна зробити ще один крок у конкретизації розуміння філософії,
охарактеризувавши її як категоріальну рефлексію.
Усвідомивши світоглядне уявлення про місце людини у світі і стратегію
реалізації відповідних світоглядних ідеалів, філософія конкретизує власні функції у
ряді галузей, які становлять сутність вселюдських відносин. Ось їхня коротка
характеристика.
Щоб зрозуміти місце людини у світі, треба по-філософськи осмислити самий світ.
Ця галузь філософської діяльності має назву онтології (вчення про буття
У різні епохи світ не лише пізнається окремими науками, а й формується певна
категоріальна картина світу. Та чи можливо сьогодні осмислити світ і місце людини в
ньому, не прагнучи зрозуміти природу, суспільство та їх взаємодію як систему, не
враховуючи нерівнозначності (вірогідного характеру) природних та соціальних
процесів, не сподіваючись на ефект самоорганізації більше, ніж на утопічне загальне
регулювання "зверху"? Онтологія описує категоріальний "кістяк" світу і будь-якого
явища в ньому таким чином, щоб з'ясувати аспект вихідної "клітинки": як можлива
людина в цьому світі, або яким має бути світ, спроможний породити людину із
свідомістю її? Виконуючи світоглядну функцію у галузі онтології, філософія
обґрунтовує відповідну категоріальну картину світу, а реалізуючи методологічну
функцію, з'ясовує стратегію поведінки, адекватну прийнятій категоріальній картині.
В осмисленні людини філософія створює соціальну філософію (філософію
12
історії) і філософську антропологію, аналізуючи картину суспільства (сукупної
людини) і людину як цілісну особистість (світоглядна функція), а також відповідну їм
стратегію життєдіяльності (методологічна функція). Ці обидві реальності (сукупна
людина та людина - особистість) розглядаються з позиції співвідношення в них
об'єктивної та суб'єктивної реальності, скінченого та нескінченного.
Таким суттєвим моментом вселюдських відносин є насамперед перетворення
(будь-якого об'єкта) і спілкування (будь-яка взаємодія любих суб'єктів). Філософська