Page 9 - 6703

1.3 Філософія як сфера духовної культури виконує певні соціальні функції. В
осмисленні, порівняльному аналізі і в обгрунтуванні світогляду філософія виконує дві
функції: світоглядну і методологічну.
Осмислюючи й обґрунтовуючи свої світоглядні ідеали, філософія виконує власне
світоглядну функцію. Осмислюючи й обґрунтовуючи стратегію реалізації цих ідеалів,
формуючи загальні принципи та норми, що висвітлюють шлях до світоглядного
Храму, філософія виконує методологічну функцію.
Прагнення філософськи обгрунтувати, припустимо, ідеал релігійного ставлення
до Світу або перетворення його на наукових засадах потребує різних філософських
підходів. Проте порівняння і критичний аналіз різних світоглядів і відповідних їм
філософських напрямків передбачають існування у філософії цілком визначеного
загального "інструментарію", що дає змогу здійснювати світоглядну функцію.
Методологічна функція не зводиться до методології пізнання, хоча й передбачає
її. Йдеться про стратегічний рівень методології людської діяльності в цілому.
Філософська рефлексія покликана зіставити й оцінити різні засоби цієї діяльності,
долаючи оману удаваної наявності, наприклад, що найвірніший шлях до досягнення
певного результату - це матеріальні дії, суворо підпорядковані означеній меті. Є
потреба, є об'єкт, який за допомогою певних знань та знаряддя перетворюється на
продукт, що задовольняє цю потребу. Все інше - лише лірика, прикраси, наголошує
філософія функціоналістської техногенної цивілізації.

Гносеологічна функція - розкриває можливості філософії у пізнанні об'єктивного
світу і людини, починаючи від констатації і пояснення фактів аж до прогнозування і
евристичного передбачення .
Соціальна функція конкретизується у комунікативній і практично-пере-
творюючій. У комунікативній - філософія може об'єднувати або роз'єднувати людей на
основі єдності або відмінності ідей чи світоглядних позицій. Практично-перетворююча
виражає зв'язок філософських знань з життям, з практикою.
Отже вихідним пунктом філософської рефлексії є "клітинка" філософського
знання. "Клітинка" - це поняття, введене до вивіреної методології, означає
найзагальніше абстрактне відчуття головного протиріччя, яке лежить в основі розвитку
будь-якої системи. Крок за кроком думка рухається від абстрактного до конкретного,
розгортаючи вихідну "клітинку" у складну систему відносин, яка характеризує це
явище в його цілісності.
Застосовуючи такий підхід до філософії, ми повинні з'ясувати вихідне,
найзагальніше і водночас фундаментальне протиріччя у ставленні людини до світу.
Людина на відміну вад тварини перетворює навколишній світ і робить це за
11
програмами, які не задані їй від природи (як у бобра чи бджоли), а творяться самою
людиною. У результаті цього виникає потрійна суперечність. По-перше, між
суб'єктивною реальністю (внутрішнім світом людини) та об'єктивною реальністю
(незалежним від неї середовищем, яке людина намагається змінити, відповідно з
своїми планами). По-друге, люди живуть і перетворюють світ, взаємодіючи один з
одним. По-третє, безперервно змінюючи світ та саму себе людина прориває обмежений