Page 8 - 6703

бажаннями, згасання всіх потреб і перехід у стан нірвани, в якому людина зливається з
Всесвітнім Духом, випростовується з ланцюга перероджень. Світогляд має історичний
характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється на протязі життя
окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з поступом людства. Протягом
історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологія, релігія і
філософія.
Міфологія (від грецького "міф" — переказ, оповідь і "логос" — вчення) — це
такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і
персоніфікації цих явищ, наділені їх людськими за характером, але фантастично
розвиненими і спотвореними властивостями. Міфологія є універсальним типом
світогляду первинних суспільств. Для філософського осмислення міфологічного
світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні
проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.
Релігія (від лат. religio - набожність, святиня) — така форма світогляду, в якій
освоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на земний і небесний,
потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо уяснити, що
найважливішою ознакою релігії є існування надприродної істоти – Бога. Тому суттю
релігійного світогляду є віра в Бога.
Філософія є таким історичним типом осмислення світу, який вирішує всі
світоглядні питання виключно раціональним, логічним шляхом, відкидаючи міфи,
емоції, віру і т.п. феномени людини. Основна відмінність філософського світогляду від
міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді
як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом. Особливістю
філософського світогляду є абстрактно- понятійна форма освоєння дійсності.
Отже філософія - основа світогляду. Якщо науки типу фізики управляють
виробництвом засобів людської діяльності, то філософія управляє виробництвом мети
цієї діяльності. Філософія дає людині загальний орієнтир у світі, допомагає їй знайти
своє місце в ньому. Для цього філософія, по- перше, допомагає кожному в своїй
свідомості створити загальну картину світу і показати місце людства в космосі і місце
кожної окремої науки в системі людського знання в цілому; по-друге, повинна
розглянути загальну структуру суспільства і особистості, тобто дати їх принципову
схему (якщо провести аналогію з машиною) або розкрити їх анатомію (якщо провести
аналогію з організмом); по-третє, філософія зобов'язана проаналізувати загальні зако-
номірності відношення людини до світу.
Філософська абстракція йде ще далі. Всезагальний "каркас" світу і будь- якого
предмету, загальна структура людської діяльності в світі - ось Всесвіт філософа. І
результати її вивчення служать основою для взаєморозуміння і координації дій людей,
10
досліджуючи всесвіти окремих наук.
Інакше кажучи, коли стикаються різні світогляди або відбувається зміна
світоглядів (уявлень про Храм і Шлях), виникає потреба осмислити ситуацію,
звернутися до рефлексії, зробити порівняльний аналіз різноманітних світоглядів і
здійснити вірний вибір світогляду. Саме за таких ситуацій і виникає потреба у
філософії як рефлексії світогляду. Ставлення людини до світу - це безпосередній
предмет філософських роздумів.