Page 7 - 6703

каменем спотикання будь-якого світогляду і як така являє собою основне питання
світогляду: Людина - Світ. Студентам важливо уяснити, що світогляд людини має
інтегрований, цілісний характер, а не є просто сумою його основних частин. Разом з
тим світогляд не є чимось аморфним, безструктурним: у ньому виділяються відносно
самостійні компоненти. До найважливіших з них відносяться: знання, переконання,
оцінка минулого і віра у майбутнє, воля.
Знання виробляє у собі певні категоріальні форми осягнення дійсності, процедури
власного розвитку, понятійний апарат, мовні вирази тощо. У світогляд входять не всі і
не будь-які знання, а лише ті, які є життєво важливі для людини.Цінності — позитивне
або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке грунтується на потребах та
інтересах людей, культурі певного соціуму.
Переконання інтелектуально-емоційна позитивна оцінка певних ідеалів, норм, дій
і вчинків, на які людина орієнтується у своєму житті.
Оцінка минулого і віра в майбутнє теж входять в структуру світогляду. Людина
живе не лише в "тепер"; яке є миттєвістю, а й проектує своє майбутнє, а також оцінює
минуле.
Воля - психологічна здатність людини підпорядковувати свою діяльність, вчинки
свідомо поставленим цілям. Воля - це серцевина особистості, те, що робить людину
особистістю.
В структуру світогляду варто включити і самосвідомість. Це - один із
найістотніших компонентів свідомості, який полягає в усвідомленні себе в якості
суб'єкта практичної і пізнавальної діяльності, в оцінці своїх дій, потреб і інтересів,
своїх почуттів і думок, мотивів поведінки та ідеалів, свого становища в природному і
соціальному середовищі.
У світогляді віддзеркалюється суттєве (те, що є у взаєминах людини і світу) з
точки зору того, що стверджують певні ідеали необхідного (того, що має бути
відповідним до життєвої позиції носія світогляду). Тому світогляд, образно кажучи, не
тільки уявлення про храм, ідеал, до якого ми наближаємося, а й про стратегію цього
руху, принцип шляху до обраного храму.
Світогляд у будь-якій своїй формі (стихійний, більше чи менше усвідомлений,
науково обгрунтований, релігійний тощо) існує в будь-якому суспільстві і в будь-якої
людини. Однак найчастіше ми користуємося визнаними світоглядними настановами,
ледве усвідомлюючи це так само як ми не думаємо про роботу серця, доки воно не
захворіє. Людина, яка не звикла розмірковувати про принципи та ідеали, вважає, що всі
люди, у всіх епохах, у всіх культурах прагнуть приблизно до одного - до звичайного,
зрозумілого для неї та найближчого її оточення. Тим часом це далеко не так. У
історичні епохи представники різних соціальних груп і окремі особистості явно
9
неоднозначно відповідають на основне питання світогляду.
Наприклад, в індустріальному суспільстві, яке складається у 17 ст. в Західній
Європі, утвердилася думка, що призначення людини - в активній діяльності, в пізнанні
та перетворенні світу відповідно до зростання людських потреб («Знання - це сила!»).
У добу Середньовіччя сенс життя вбачали у служінні Богові, в поведінці, яка дає
змогу потрапити у Царство небесне. Давні греки вбачали свій ідеал у мірі, що
упорядковує земний світ, а в Давній Індії сенсом життя вважали повну владу над усіма