Page 211 - 6701
P. 211

вищерозташованих,  а  в  управлінні  використовують  притаманні
            кожному рівню можливості самоорганізації.

                   Теорія  «Y»  ґрунтується  на  тому,  що  затрати  людських  сил,
            здібностей у праці такі ж природні, як у грі та відпочинку. А людині
            більш властива працьовитість, ніж лінь; їй притаманне прагнення до

            успіху  та  відповідальності;  вона  повна  ідей,  честолюбних  задумів;
            головне  для  неї    реалізація  власного  творчого  потенціалу.  Тому
            управління           повинно          надавати          працівникові           максимальну

            самостійність,  яка  спрямовувала  б  його  творчу  енергію  на  користь
            фірмі та суспільству, а головне завдання менеджерів  створити для
            цього необхідні умови.

                   Відповідно до панівного підходу щодо місця та ролі людини у
            виробничому  процесі  виділяють  командно-адміністративний  та
            партисипативний  (демократичний)  стилі  управління  підприємством.

            Командно-адміністративний  стиль  управління  характеризують:
            сувора ієрархія управлінських структур; порядок, за якого підлеглому
            відводиться  роль  виконавця  наказів  та  розпоряджень  керівника;
            відповідальність  лише  перед  керівником;  всеохоплюючий  контроль

            та  найдокладніша  регламентація  діяльності;  переконаність,  що
            людина є лише гвинтиком адміністративної системи.
                   Такому  стилю  управління  властива  своя  система  пріоритетів,

            домінуючим серед яких є кількість продукції, наступним  витрати на
            виробництво, а якості продукції відводиться чи не остання роль.
                   Партисипативний стиль  управління орієнтований на ефективну

            роботу підприємства в ринкових умовах. Його основними ознаками є:
            максимальна самостійність усіх ланок вертикальної та горизонтальної
            структур  управління;  підвищення  рівня  їхньої  відповідальності;

            підхід до службовця як до особистості, що самореалізується у процесі
            праці.
                   На цих засадах ґрунтуються і основні пріоритети: забезпечення

            якості  діяльності  та  орієнтація  на  споживача.  Якість  продукції  та
            технологічних  процесів  розглядається  як  наслідок  якісної  роботи,
            діяльності  всіх  працівників  підприємства.  Якість  діяльності      це

            вимір  корисності  результату  праці,  який  може  і  повинен  бути
            поліпшений.  А  споживачами  вважають  тих,  хто  користується
            результатами праці попереднього виконавця.

                   Спеціалісти стверджують, що лише 1520% проблем, пов'язаних
            з  якістю,  виникають  з  вини  безпосередніх  виконавців,  а  8590  %  є



                                                           209
   206   207   208   209   210   211   212   213   214   215   216