Page 206 - 6701

рахунок нерозподілених прибутків і амортизаційних фондів,
ослаблення залежності корпорацій від банків).

А. Берлі та А. Мінз вважали, що власність на акції
перетворилася на інвестиції, що забезпечило привласнення
дивідендів і прибутків від зміни курсів акцій, а контроль над

корпораціями через володіння акціями у зв'язку з їх розпорошенням
перестав бути атрибутом власності.
На думку західних економістів, «революція управлінців» і

виникнення техноструктури змінюють рушійні сили корпорації. Не
будучи власниками капіталу, управлінці не зацікавлені в максимізації
прибутку і не прагнуть до цього. Вони зберігають свої позиції в
корпорації за умови, що отриманий прибуток досить великий. У

такому разі власники не мають підстав для втручання в їх дії. А
володіючи достатніми засобами для капіталовкладень, корпорація не
потребує допомоги фінансових інститутів.

Управління відіграє специфічну роль у створенні благ і
реалізується у двох аспектах:
 продуктивний, що характеризує процес організації виробничої

діяльності, встановлення гармонії між окремими індивідуальними
операціями;
 соціальний, що полягає в досягненні загальнозначущих

соціально-економічних цілей, результатом яких є реалізація інтересів
власника.
Один з найвидатніших представників американського бізнесу

Генрі Форд писав, що завдання підприємця  «... виробляти для
споживання, а не наживи або спекуляції. А умова такого виробництва

 щоб продукти були доброякісні й дешеві, щоб продукти служили на
користь народу, а не тільки одному виробнику. Благополуччя
виробника залежить у кінцевому підсумку від користі, яку він
приносить народу».

До найважливіших функцій управління належать: планування,
організація, мотивація і контроль.

Планування  форма управління, розробка та здійснення планів
у процесі досягнення мети діяльності фірми, безперервний пошук
нових шляхів і методів оптимізації цільових дій, визначення завдань
співробітникам з урахуванням нових можливостей. Функція

планування забезпечує:

204