Page 184 - 6701

 ресурсний (за яких умов?), що визначає потреби та можливості

забезпечення виконання розроблених заходів відповідними
ресурсами (матеріальними, фінансовими, трудовими,
інформаційними);

 часовий (у які терміни?), що розкриває послідовність, тривалість
виконання тих чи інших заходів, узгодженість довготривалих
середньострокових і тактичних зусиль;

 виконавчий (хто несе відповідальність?), де вказують структурні
підрозділи, окремих виконавців, що несуть адміністративну,
матеріальну, моральну відповідальність за досягнення визначених
вищим керівництвом підприємства орієнтирів.

Особливе значення у стратегічному управлінні та плануванні
надається прогнозам, найважливішими функціями яких є:

 визначення цілей та можливих напрямів розвитку промислового
підприємства, його структурних підрозділів, стратегічних зон
господарювання;

 передбачення соціальних, економічних, науково-технічних,
екологічних, політичних наслідків реалізації кожного з можливих
варіантів розгортання стратегічних намірів;

 оцінювання необхідних витрат і ресурсів, що слід задіяти для
того, щоб досягнення очікуваних результатів стало реальним;
 встановлення впливу сприятливих умов та загроз у

конкурентному середовищі, потенціалу підприємства на терміни
виконання стратегічних планів, їхню узгодженість з тактичними і
оперативними діями.

Прогнози у стратегічному плануванні можуть
використовуватися у різних варіантах:
 побудова прогнозів реалізації промислової продукції з

використанням матриці І. Ансоффа «продукт – ринок»;
 зміни у конкурентному середовищі за ознаками «можливості –
загрози»;

 оцінювання впливу сукупності факторів макро- і мікро-
середовища на поведінку споживачів, на їхню купівельну
спроможність;

 розробка «дерева цілей» та альтернативних варіантів їхнього
досягнення.

Основними методами прогнозування, які широко
використовуються у стратегічному плануванні, є:

182