Page 182 - 6701

інтернаціоналізації, диверсифікації, сегментації;

7. за ознакою наступальних дій: «партизанська війна»;
випереджувальні удари; дії, спрямовані на протиставлення сильним
сторонам конкурентів або їхнього перевершення; дії, спрямовані на
слабкі сторони конкурентів; одночасний наступ у декількох

напрямах; захоплення вільних сегментів ринку;
8. за характеристиками виробничої діяльності:
реструктуризацією спеціалізацією, диверсифікацією, зниженням

собівартості (трудомісткості), диференціацією, концентрацією;
9. за галузевою орієнтацією: стратегією у нових галузях; у
галузях, що перебувають на стадії насичення; у галузях, що
перебувають на стадії стагнації чи спаду; у роздрібнених галузях; на

міжнародних ринках;
10. за напрямом експортно-імпортної політики: прямого та
непрямого експорту; виробництва за кордоном; імпорту.

Інші стратегії, які можна зустріти у літературних джерелах,
зазвичай, «вписують» у запропоновану вище класифікацію,
уточнюючи або поглиблюючи її. Стратегію НДДКР або інноваційну

стратегію можна розділити на традиційну, опортуністичну,
імітаційну, оборонну, наступальну, патентно-ліцензійну; виробничу
стратегію можна розділити на стратегію використання наявного

виробничого потенціалу, створення чи придбання нового
виробництва, змін у технологічному процесі, організації
виробництва, впровадження оперативно-календарного плану;
фінансова стратегія складається зі стратегій кредитування,

розміщення акцій, рефінансування, використання дивідендів,
розвитку тощо.
Серед головних переваг стратегічного планування можна

назвати такі:
 примушує підприємство чіткіше визначати свої завдання й
політичні настанови;

 робить підприємство більш підготовленим до раптових змін у
конкурентному середовищі;

 вимагає від вищого керівництва постійно аналізувати сильні та
слабкі сторони підприємства, можливості та загрози зовнішнього
середовища;

 сприяє чіткій координації зусиль у системі управління;
 відкриває можливість визначати пріоритетні напрями діяльності

180