Page 181 - 6701

 може формуватися у вигляді комплексу дій, системи стратегій,

«стратегічного набору», що має відповідати системі чи «дереву»
цілей;
 виступає «каркасом», який, може укріплюватися проектами,

програмами при вирішенні окремих вузькоцільових чи комплексних
проблем;
 відображає зміст міжфункціональної інтеграції зусиль

структурних підрозділів підприємства, надаючи можливість досягати
синергічного ефекту;
 ініціює здійснення змін в організаційній структурі управління

підприємством, надаючи перевагу пріоритетним напрямам його
розвитку;

 характеризує рівень компетентності, далекоглядності,
масштабності мислення вищого керівництва, від якості прийняття
рішень яких залежить доля організації, її добре ім’я в суспільстві,
добробут власників, працівників, акціонерів;

 дає змогу налагодити ефективний облік, аналіз, контроль за
досягненням очікуваних результатів.
Оскільки визначення стратегії на підприємстві має широко

плановий, масштабний характер, варто вести мову про «стратегічний
набір»  систему стратегій різного типу, що їх формулює керівництво
підприємства на певний проміжок часу, яка відображає особливості

його функціонування та розвитку, місце в конкурентній боротьбі,
репутацію на ринку, в суспільстві.

Наявні стратегії можна класифікувати за такими ознаками:
1. з позицій ієрархічності: загально-корпоративна,
портфельна, ділова, функціональна;
2. за функціональною ознакою: маркетингова, фінансова,

виробнича, НДДКР, соціальна, організаційних перетворень,
екологічна, ресурсна;

3. за терміном реалізації: довгострокова,
середньострокова, короткострокова;
4. залежно від стадії економічного розвитку, життєвого

циклу підприємства або частки на ринку: зростання, стабілізації
(переорієнтації), скорочення (захисту, відступу);
5. за напрямами зростання підприємства: інтенсифікації,

диверсифікації, інтеграції;
6. за ступенем глобалізації, охоплення ринку:

179