Page 179 - 6701

нові сегменти ринку, можливістю більш ефективного використання
наявного та очікуваного потенціалу, використання при цьому

системи зворотного зв’язку;
 послідовність, здійснення стратегічних змін у логічному
порядку з урахуванням досягнутих результатів на проміжних етапах,

труднощів, що виникли при вирішенні тих чи інших питань;
 безперервність, тобто планування стратегічних змін має

відбуватися не «аврально», час від часу, а постійно і тоді, безумовно,
коли виникає у цьому потреба;
 ефективність, реалізація заходів стратегічного плану має
дати позитивний результат, тобто перекрити усі витрати як

економічного, так і соціального, екологічного, науково-технічного,
іншого характеру.

У процесі узагальнення та осмислення результатів здійснених
досліджень у сфері стратегічного планування та управління вчені
виділяють такі основні школи стратегій:
 школу дизайну, формування стратегії як процес осмислення,

як досягнення відповідності внутрішніх та зовнішніх можливостей
розвитку підприємства (Ф. Селзник, А.Д. Чандлер, С.Р. Кри- стенсен,
К. Ендрю, Дж. Л. Бобер, Р.Г. Хамермеш, М. Портер);

 школу планування: формування стратегії як формальний
процес у вигляді формалізованої блок-схеми, що передбачає детальну
розробку списку факторів, які враховують у процесі прийняття

рішень і розставляють у пріоритетному порядку з наданням їм
вагових коефіцієнтів, а також різних діаграм та правил вибору тієї чи
іншої альтернативи (І. Ансофф, П. Лоранж, Д. Сейнер, Д. Шендель,

С. Хофер, Р. Акофф);
 школу позиціювання: формування стратегії як аналітичний
процес (матриця Бостонської консалтингової групи, РІМ8  модель,

модель і ланцюг цінностей М. Портера), коли на кожному етапі
господарської діяльності формуються свої цінності, які визнаються і

оплачуються споживачами (М. Портер, Р. Кац, Б. Джеймс, Дж.
Куінн);
 школу підприємництва: формування стратегії як процес

передбачення, коли розробка стратегії фірми розглядається не як
колективний процес, а як індивідуальна творчість її керівника (Й.
Шумпетер, А. Коул, К. Найт);
 когнітивну школу: формування стратегії як ментальний

177