Page 14 - 6664

В процесі роботи частота серцевих скорочень (ЧСС) є одним з найбільш
легко визначаються функціональних показників, тому саме вона враховується
при визначенні працездатності. Виявлено, що зона оптимального
функціонування ЧСС, тощо така, коли створюються більш оптимальні умови
для автоматичної активності серця, а також його кровонаповнення під час

діастоли (розслаблення), виникає при тривалості паузи між циклами в межах
0,35 с, тобто при ЧСС - 170 ударів в хвилину.
У визначенні працездатності при пульсі 170 ударів в хвилину існує кілька
методичних підходів - тестів. Один з таких тестів позначається індексом PWC
170.
Більш точним тестом є трикрокова проба, також рекомендована

Всесвітньою організацією здоров'я (ВООЗ). Навантаження під час проведення
даної проби вибирають відповідно до реакції ЧСС. Необхідно ставити
навантаження таким чином, щоб ЧСС на першому місці (кроці) становила 110-
120 уд. / Хв, другий - 130-140 і на третій - 150-160 уд. / Хв. При цьому
фіксується потужність, що розвивається. Потім, як і при графічному
розрахунку, дані наносять на діаграму, побудовану в системі прямокутних

координат. Але, на відміну від попереднього тесту, тут нанесені значення
максимального ЧСС для кожного віку і величини максимального споживання
кисню відповідно потужності, що розвивається, яка розраховується для
максимальної ЧСС.
При ретельному виконанні тесту через точки, нанесені на графік, можна

провести пряму лінію, яка перетинається зі значенням максимального імпульсу
в залежності від віку.
Досить часто а кабінетах функціональної діагностики використовується
трьохмоментна комбінована проба, яку ввів в практику професор С.П.Летунов
ще в 1937 році. Проба складається з трьох навантажень: перша - 20 присідань,
виконуваних за 30 с; друга - біг на місці в максимальному темпі протягом 15 с;
третя - трихвилинний біг на місці в темпі 180 кроків за хвилину. Після

закінчення кожної навантаження реєструється відновлення ЧСС і АЛ
(інтервали 3,4,5 хв).
Сценка результатів проби Летунова не кількісна, а якісна. вона враховує
так звані темпи реакцій: нормотонічна, гіпертонічна, гіпотонічна, дистонічна
(або феномен нульового тону) і зі ступінчастим підйомом систолічного

артеріального тиску.
Для більш точного визначення фізичної працездатності та аналізі
чинників її обмеження проводиться пряме визначення аеробного і анаеробного
(аеробне робота, яка забезпечується в результаті безпосередньої присутності
кисню, анаеробна - без нього). Проведення таких обстежень складно і
здійснюється тільки в спеціально обладнаних лабораторіях.

Критерієм аеробної здатності прийнято вважати максимальну величину
споживаного кисню, що позначається індексом МПК.

11