Page 85 - 6631

полягає у несперечливості й одностайності думок більшості людей; це досягається за
допомогою розуму та досвіду.
У соціально-політичній галузі П. Лодій виступав з філософським вченням про природне
загальне державне право. В цілому пропаганда і критичне осмислення досягнень
західноєвропейської філософської думки сприяли орієнтації на неї академічної філософії в Росії
та Україні.
• Значним осередком поширення нових течій західноєвропейської філософії став
Харківський університет. Його перший ректор І. С. Рижський працював у галузі логіки і
лінгвістики, опублікував переклади праць Дідро, Гольбаха, Монтеск'є та інших французьких
енциклопедистів. Основою його поглядів стало критичне переосмислення праць X. Вольфа. В
онтології та гносеології Рижський відстоював первинність матеріального світу по відношенню
до людської свідомості, виступав проти вроджених ідей. Кожне пізнання починається з
відчуттів, але ніколи не зупиняється на цьому ступені розвитку. Відчуття дають нам знання
зовнішніх властивостей буття, а у внутрішні причини сутності предмета проникає розум.
Природа в своїй різноманітності – книга, з якої людина черпає свої знання, збагачуючи
розум і вдосконалюючи досвід. І. Рижський висловив ряд цікавих думок про виникнення та
розвиток мови, її залежність від рівня розвитку науки, літератури, філософії, від специфічних
особливостей кожного народу.
• Першим професором філософії Харківського університету став німецький філософ І. Б.
Шад, рекомендований на посаду Шіллером, Гете і Фіхте. Його філософські погляди
змінювалися протягом усієї творчої діяльності. Філософія Канта приваблювала Шада ідеєю
свободи та гідності людини, разом з тим відштовхувала приниженням розуму, підпорядкуван-
ням розуму вірі, що вело до «духовного рабства». Від Канта він переходить до філософії Фіхте,
згодом стає послідовником Шеллінга.
У поглядах І. Шада на природу переважає пантеїстична тенденція, особливо при розгляді
єдності всіх її сфер. У гносеологічних поглядах Шад критично ставиться до кантіанства, бо
воно веде до антиномій, у яких протилежності доходять до взаємовиключення, тоді як вони
маютьіснувати в єдності. Не критичний розум, а тільки один розум може допомогти в
пізнанні, оскільки виявляє себе в різних функціях (у практичній і теоретичній), між якими
не існує ніякої протилежності. Дійсне теоретичне пізнання, дійсна філософія є дослідженням
можливості феноменів, які залежать від ідей. Керуючись ідеями, ми пізнаємо речі такими,
якими вони є самі по собі.
Людина, вважає І. Шад, у своєму розвитку проходить три етапи: тваринний,
юридичний, моральний. Переходи відбуваються завдяки соціальному середовищу. Критично
сприймаючи договірну теорію держави, Шад відстоював ідею природного права, виводив
походження держави та права з розуму людини. Вищий закон суспільства – закон абсо-
лютної свободи, суть якого зводиться до того, що володіння свободою означає панування
над собою і може спонукати до таких дій, до яких не зможуть примусити зовнішні сили.
Стан нерівності, рабства можна ліквідувати шляхом пропаганди правових ідей,
самовдосконалення людини, бо сама її природа визначає закони суспільства, право кожної
людини досягти призначеної їй природою вищої мети. Основу прогресивного розвитку людства
філософ вбачав у його різноманітності. Усяке прагнення до вдосконалення згасає, коли
знищується різниця між народами та націями.
Гегельянство в Україні було представлено головним чином професорами Київського
університету Орестом Новицьким (1806-1884 pp.) і Сильвестром Гогоцьким (1813-1889 pp.).
• О. Новицький вважає, що призначення філософії полягає в розкритті розумної
свідомості, наданні думкам і поняттям простору, послідовності та стрункості. Філософія
вимагає вічного, неминущого, а вічне відкривається тільки в ідеях; філософія вимагає
необхідного, нескінченного, а воно теж відображується в ідеях; філософія вимагає незмінного,
суттєвого, а суттєве відображується в ідеях. Тому світ ідей – «батьківщина філософії».
У питанні про корисність філософії Новицький займає позицію, згідно з якою корисне
має сенс лише тоді, коли воно спрямовується на досягнення вищих духовних цінностей, бо
людина живе не тільки задля того, щоб працювати, а працює, щоб жити по-справжньому,

85