Page 52 - 6631

Яблуко; перед появою папуги був первісний Папуга. Номіналісти твердили, що самі предмети
викликають у людей ідеї про них.
Номіналісти (від лат. nomen – ім'я), навпаки, не припускали реального існування
універсалій, загальне в них мало місце лише після речей.
Помірковані номіналісти визнавали реальність загального як думку, поняття, імена, які
відіграють важливу роль у пізнанні. Ця течія дістала назву концептуалізм.
• Схоластика як тип філософії виникає у IX ст. Головне призначення схоластичної
філософії – безпосереднє злиття з теологією. «Батьком схоластики» називають Іоанна Скота
Еріугену (бл. 810 – бл. 877 pp.), на той час визначного вченого. Якщо Карл Великий об'єднав
світську монархію з церковною ієрархією, то Еріугена створив єдину чітку філософську
систему, яку розвивали наступні покоління мислителів-схоластів. Його основне положення:
справжня релігія є справжньою філософією, і навпаки, – сумніви, які висуваються проти
релігії, заперечують і філософію. Знаряддям розуму є діалектика, яка розуміється як мистецтво
виділяти істину з протилежних точок зору.
Вирішальне значення в пізнанні мають загальні поняття, або універсалії; вони реальні, та
зі зростанням міри всезагального все більше проявляються їх об'єктивна реальність і
незалежність від людського розуму, скерованого на пізнання. Одиничні поняття, навпаки,
існують лише завдяки тому, що вони належать до видів, а види – до родів. Цей напрям у
середньовічній філософії, як уже вказувалося, дістав назву реалізму. Згідно з ним процес
розвитку йде від Бога до світу, і навпаки, повернення всього існуючого до одиничного Бога
розкриває його характер, який знаходить чотириступеневе виявлення у природі:
- І – природа нестворена і разом з тим творча;
- II – природа створена і разом з тим творча;
- III – природа створена і нетворча;
- IV – природа нестворена і нетворча. Бог, таким чином, є початок, середина і кінець
усього космосу.
• Наступний представник схоластики – Ансельм Кентерберійський (1033 – 1109 pp.),
якого називали «другим Августином». Його позиція – «вірю, щоб розуміти» – означає, що
мислення слід підпорядковувати вірі, без якої немає дійсного пізнання. Святе письмо вказує, що
саме є істиною, але не пояснює, чому воно є істиною. Розум вільний і самостійний, проте лише
в межах догматів. Девіз Ансельма – «віра шукає розум» – характерний для цілого періоду
схоластики. Щодо універсалій Ансельм займає позицію поміркованого реалізму.
Відомий Ансельм також доказами буття Бога, з яких найпопулярніший онтологічний, де
з поняття Бога як ідеї вищої досконалості виводиться ідея його реального існування. Якщо Бог
як ідея утримує в собі всю реальність -отже, сам він справді існує.
Ансельм Кентерберійський сформулював також принцип необхідності пояснення віри
розумом. Він є засновником схоластичної теології і метафізики.
Бог у нього – причина світу: як зразок, як творець, як мета.
• Головним представником номіналізму був Іоанн Росцелін (6л, 1050 – 6л, 1120 pp.), який
рішуче виступив проти реалізму, вчив, що, крім одиничних речей, не існує нічого, оскільки немає
кольору без конкретного кольору, немає мудрості без мудрої душі. Загальне не має ніякої
власної реальності, реально можуть існувати лише «одиничні речі».
Загальні поняття (ідеї або універсали) є лише звуками, голосом, мовою. Ансельм
критикував Росцеліна, що той неправильно розуміє загальні субстанції як коливання звуку, як
струс повітря.
• Росцелін запропонував тритеїстичну доктрину, згідно з якою ймовірність існування
трьох божественних іпостасей передбачає існування не одного, а трьох самостійних Богів.
Отже, церковна догматика опинилась під загрозою, його думки викликали незадоволення
ортодоксів, і в 1092 р. вчення Росцеліна було заборонено як єретичне.
Винятково цікавою особою був П'єр Абеляр (1079-1142 pp.). Як творчість, так і життя
його сповнені тріумфами і драматичними подіями, успіхами, нещастями, удачами і невдачами.
Стала притчею його любов до Елоїзи, пов'язана з її викраденням, а потім трагічним
розлученням Лише через сім століть прах Абеляра і Елоїзи з'єднали і поховали на цвинтарі Пер-

52