Page 50 - 6631

приводить різноманітність речей до єдності. Логос у Філона виступає як створений Богом дух,
який спочатку є божественним розумом. Взятий сам по собі, абстрагований від тілесних речей,
Логос є царством вічних ідей, тотожних з божественними думками. Світ створюється Богом за
моделлю цих ідей і служить їх відображенням Після створення світу божественний розум став
іманентним світу.
У Філона Логос не тотожний з месією – Христом. Ця тотожність з'являється пізніше,
вже після смерті Філона, в Євангелії від Іоанна: «Спочатку було Слово (Логос), і Слово було у
Бога, і Слово було Бог». Таким чином, вічно існуючий Логос втілився в Ісуса Христа. Ісус
Христос інтерпретується як Бог, але поняття «Бог» – не тотожне поняттю «Христос».
Між ними існує певна відмінність, інакше важко зрозуміти сенс земного існування Логоса, його
мету і призначення у світі Бог-отець невидимий, а Логос-син повинен втілитися серед людей,
щоб вони через нього дізналися про отця.
Вчення про божественний Логос розвивали представники стоїцизму. Але головною
заслугою стоїцизму в формуванні християнського світогляду було привнесення системи
моральних цінностей. Сутність її – в проповіді аполітизму, зневаги до реалій конкретного
соціального життя, заперечення цінностей предметно-тілесного характеру, протиставлення
тілесного духовному, яке вважається більш високою сферою життєвих інтересів.

2. Патристика: вчення Августина Блаженного

Найвідомішим представником середньовічної філософії періоду патристики був
Августин Аврелій (354-430 pp. н. е.), прозваний Блаженним. Народився він у м. Тагасті
(Північна Африка), був сином батька-язичника і матері-християнки. В Карфагені, Римі і Мілані
він вивчав риторику. Трактати Ціцерона пробудили в ньому зацікавлення філософією, він захо-
тів знайти істину. Знайомство з маніхейством, скептицизмом, неоплатонізмом зрештою
впевнило його, що істина знаходиться тільки в християнстві, яке він і приймає в 387 р. Пізніше
Августина було призначено пресвітером і висвячено в сан єпископа північноафриканського м
Гіппо, де він і помер у 430 р.
Філософія Августина виникла як симбіоз християнських і античних доктрин. З
давньогрецьких філософських вчень головним джерелом для нього був платонізм. Ідеалізм
Платона в метафізиці, визнання відмінності духовних принципів у структурі світу (добра і
погана душа, існування окремих душ), наголос на містичних факторах духовного життя – все це
вплинуло на формування його власних поглядів.
Інтелектуалізм Августина став визначальним духовним фактором середньовічного
філософського мислення, здійснив у подальшому вплив на всю християнську Європу. За його
вченням, причина будь-якого виникнення – Бог, завдяки якому світ, проникнений розумом,
логосом, містить у собі світлову природу. Речі, людська душа світяться відображеним світлом.
Усе видиме є реальним тільки завдяки Богові, який – Сонце, що саме невидиме, але робить
видимим усе інше. Пізнання здійснюється через промені божественного світла.
Християнській основі своєї філософії Августин надавав великого значення. Оскільки Бог
є центром філософського мислення, то світогляд Августина Аврелія був геоцентричним. Бог є
найвищою сутністю, тільки його існування витікає з власної природи, все інше з необхідністю
не існує. Він єдиний, існування якого незалежне, решта існує лише завдяки божественній волі
Бог є причиною існування будь-якого сущого, всіх його перемін, він не тільки створив світ, але
й постійно його зберігає, продовжує його творити.
Бог є також найважливішим об'єктом пізнання, оскільки пізнання мінливих, релятивних
речей безглузде для абсолютного пізнання. Бог виступає в той же час і причиною пізнання, він
вносить світло в людський дух, в людську думку, допомагає знаходити людям правду. Бог є
найвищим благом і причиною будь-якого блага. Так само як усе існує завдяки Богу, так і кожне
благо виходить від Бога. Спрямованість до Бога для людини є природною, і тільки через
єднання з ним людина може досягнути щастя.
Душа у вченні Августина є самобутньою субстанцією, яка не може бути ні тілесною
властивістю, ні видом тіла. Вона не містить у собі нічого матеріального, володіє лише функцією
мислення, волі, пам'яті, але не має нічого спільного з біологічними функціями. Від тіла душа
50