Page 48 - 6631

ЛЕКЦІЯ 3.

Тема: Філософія Середньовіччя.
Філософія епохи Відродження та Реформації

План
1. Філософські джерела християнської апологетики.
2. Апологетика та патристика. Вчення Августина Блаженного та Томи Аквінського.
3. Схоластика: реалізм, номіналізм, концептуалізм у схоластичній філософії
4. Натурфілософія і пантеїзм (Микола Кузанський, Джордано Бруно).
5. Проблема індивідуальності в гуманізмі Відродження (Еразм Роттердамський, Мішель
Монтейн).
6. Ренесансний скептицизм.
Тип заняття: лекція.
Мета лекції: розкрити основні положення теми, досягнення філософії, узагальнити
основні ідеї філософії Середньовіччя та Відродження, дати рекомендації щодо використання
основних висновків за темами на практичних заняттях.
Завдання лекції: дати загальну характеристику поняттю «апологетика», та філософія,
визначити основні джерела християнської філософії та охарактеризувати їх; проаналізувати
питання, що пов'язані із натурфілософією та пантеїзмом.
Ключові слова: теологія, теоцентризм, апологетика, патристика, схоластика,
креаціонізм, провіденціалізм, реалізм, номіналізм, одкровення, концептуалізм, універсалії,
антропоцентризм, гуманізм, пантеїзм, натурфілософія, естетизм, індивідуальність, особистість,
утопія, геліоцентризм, секуляризм.

1.Філософські джерела християнської апологетики
Тенденція до зближення філософії з релігією проявляється вже в пізній античності. В
ряді вчень акцентувалася увага на релігії й містиці як на джерелах істини, а система
раціональних доказів відступала на другий план. У боротьбі за своє «місце під сонцем»
філософські елементи християнського мислення поступово розвивалися в конфронтації з
античною мудрістю. В переплетенні різних вчень і поглядів виступають три основні тенденції,
які характеризують ранній період становлення середньовічної філософії.
Повністю заперечуються антична освіченість і філософія, оскільки все істинне і
позитивне виходить лише з божественного одкровення.
Антична філософія сприймається як інструмент пізнання Бога (гностицизм).
Відстоюється гармонійне співіснування між «божественною» і «філософською»
мудрістю при визнанні первинності «божественного» принципу (апологети, Августин).
На основі цих тенденцій поступово формується середньовічна філософія, яка впродовж
тисячі років визначала не тільки світоглядні орієнтації, інтелектуальну атмосферу того часу, але
й здійснила величезний вплив на подальший розвиток всієї західноєвропейської культури.
Історія датує середньовіччя в Західній Європі V-XIV століттями. Проте філософія цього періоду
почала складатися значно раніше, вже в ІІ-ІІІ ст. н. е. її основним ідейним джерелом стала
християнська релігія. Раннє християнство виникає не на порожньому місці, а на ґрунті багатьох
ідей, течій, культів. Утім, не це визначило його долю, а те нове, що воно дало, той відмінний від
суми окремих елементів синтез, який найбільш повно задовольняв запити сучасників, а тому
заволодів їхнім розумом і душами.
Образом Icyca Христа, сина великого всемогутнього Бога, що втілився в сина теслі, а
потім пішов на страту заради спасіння людства, християнство відповіло на потребу мас у
позитивному ідеалі Воно поставило перед віруючими нову мету, поєднуючи надію на особисте
безсмертя з надією на всезагальне спасіння і оновлення в майбутньому «царстві Божому».
Християнство обґрунтувало ідею братерства людей, рівних у гріхах і доброчинності,

48