Page 47 - 6631

християнства в Київську Русь потрапляють з Візантії тексти давньогрецьких мислителів, які
осмислюються і плідно розвиваються в українській духовності та культурі.
Розвиток античної філософії впродовж дванадцяти століть (VII ст. до н. е. – V ст. до н. е.)
створив особливий тип філософствування, в якому можна виділити деякі характерні риси:
антична філософія, заснована на принципі об'єктивізму, виходить із чуттєво-предметного
Космосу; вона – матеріально-чуттєвий космологізм. Оскільки Космос – абсолютне божество, то
вона пантеїстична. Давньогрецькі боги природні, вони схожі на людей. Космос обумовлює
необхідність, яка стосовно людини є долею, фатумом. Людині її доля невідома, тому вона діє
самостійно, вона – герой. Антична філософія поєднує фаталізм з героїзмом, люди – актори на
грандіозній космічній сцені. Вона багато досягла на понятійно-категоріальному рівні, але
майже не знає законів. У ній поєдналися логічне, естетичне, моральне. В епоху еллінізму та
римський період розвитку філософії замість пізнання об'єктивного світу відбувається пошук
рецептів заспокоєння людини перед лицем нової, небезпечної для неї та її цінностей дійсності.
Головними розділами такої філософи стають етика і мораль. Космополітизм стоїків і мотиви
природного права, засновані на раціоналізмі, ригоризм їхніх моральних принципів виявлялись
дуже привабливими для римської державності. Тому саме стоїцизм здобув широке
розповсюдження в Римській імперії. Від II ст. н. е., з першими формами християнського
мислення, в умовах зміни політичної та історичної ситуації відбувається формування нового
способу розуміння, що зумовить «нову культуру», яка завершить античну думку і відкриє
проблематику середньовічної філософії.

Словник термінів і понять

- КАРМА (санскрит – дія, обов'язок, діяльність) – у вченнях індійських релігій – особлива
містична сила, обов'язковий автоматично діючий «закон покарання» за сукупність вчинків,
намірів, прагнень, який визначає долю живої істоти в наступних перевтіленнях.
- КРЕАЦІОНІЗМ (лат. creatio – створення) – ідеалістичний напрям у біології, який
стверджує, що виникнення всіх форм життя є наслідком божественного творіння.
- ПРОВІДЕНЦІАЛІЗМ (лат. providentia – передбачення, провидіння) – теологічне розуміння
причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру
Бога.
- РЕАЛІЗМ (лат. realis – речовий, дійсний) – 1) термін, яким позначали своє вчення деякі
матеріалісти, зокрема природодослідники; 2) у західній філософії початку XX ст. – сукуп-
ність філософських вчень і шкіл, які визначають незалежне від суб'єкта існування об'єкта,
причому під об'єктом розуміють як матеріальні речі, так і ідеальні поняття.

Література до лекції:
1. Бичко, А. К. Історія філософії [Текст] : підручник / А. К. Бичко, І. В. Бичко,
В. Г. Табачковський. – К. : Либідь, 2001. – с. 93-168.
2. Волинка, Г. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті [Текст] /
Г. Волинка. – К. : Вищ. освіта, 2005. – с. 84-88.
3. Кремень В. Г., Ільїн В. В. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень,
В В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – 528 с.
4. Петрушенко В. Л. Філософія [Текст] : курс лекцій / В. Л. Петрушенко. – К. : Каравела, 2002.
– с. 140-161.

47