Page 56 - 6631
P. 56

здійсненні  подвигу  в  ім'я  істини  і  справедливості  він  є  послідовником  Сократа.  Життя  Дж.
          Бруно  –  служіння  істині,  при  цьому  сама  вона  та  служіння  їй  є  нероздільними.  У  Дж.
          Бруно  істина  об'єктивна,  вона  є  змістом  свідомості,  відмова  від  неї  рівноцінна
          самогубству. Тому інквізиційний процес став апофеозом його особистості.


                             5. Проблема індивідуальності в гуманізмі Відродження
                 Творчість мислителів найтісніше пов'язується з сучасністю. Вплив їхньої вільної думки
          на глибинні процеси еволюції буття і свідомості безсумнівний, він часто відіграє вирішальну
          роль у спрямуваннях епохи.
                 •  Нікколо  Макіавеллі  (1469-1527  pp.)  –  приклад  людини  дії  і  мислителя,  практика  і
          теоретика.  Його  девіз:  «Спочатку  жити,  потім  філософствувати».  Він  не  мав  знатного
          походження,  блискучої  освіти.  Проте  багате  на  події  життя  цієї  талановитої  людини,  як-от
          служба  секретарем  при  дворі  Медічі  у  Флоренції  –  «лабораторії  політичного  досвіду»,
          виконувані політичні та дипломатичні доручення, безцінні спостереження, неочікуваний крах
          кар'єри,  а  після  цього  –  визнання,  його  літературна  і  філософська  діяльність,  популярність  у
          наступних  століттях  –  все  це  вимагає  з  увагою  проаналізувати  основні  ідеї  теоретичної
          спадщини Макіавеллі.
                 Пафосом практичної думки пройнято у Макіавеллі пошук істини про людину. Але він
          віддає  перевагу  дійсним  істинам  суспільної  практики  перед  істинами,  досягненими  за
          допомогою моральних факторів. Людськими ідеями керує  інтерес, який є  їх наймогутнішим
          стимулом  Його  прояви  різноманітні,  проте  найчастіше  він  визначається  бажанням  зберегти
          свою  власність.  Макіавеллі  вважає,  що  «люди  швидше  пробачать  смерть  бать-втрату
          власності». Лише за власницькими інтересами йде людська турбота про моральні почесті та
          цінності.
                 Егоїзм  людської  природи  невикорінюваний,  тому  виникає  необхідність  державної
          організації  як  вищої  сили,  яка  змогла  б  довести  людину  до  норм  моральної  поведінки.  Для
          Макіавеллі  реально  здійснені  події  існують  окремо  від  їх  відображення  у  свідомості  людей:
          істина  досягається  дією,  в  якій  вона  реалізується.  У  зв'язку  з  цим  вводиться  концепція
          «фортуни» і встановлюється її співвідношення з діяльністю людини. «Фортуна» (доля, щастя)
          розпоряджається половиною наших вчинків, другою половиною дозволяє управляти нам самим
          Тобто володіння свободою волі дає можливість активних дій, і людина виступає «ковалем самої
          себе». Він пише, що «краще бути сміливим, ніж обережним», оскільки «фортуна – жінка, і
          хто  хоче  з  нею  порозумітися,  повинен  її  бити  і  штовхати»,  бо  вона,  як  жінка,  -»подруга
          молодих, а вони не такі обачні, більш відважні та з більшою силою її приборкують «.
                 Здатність людини до діяльності, спрямованої тверезим розумом, волю, загартовану ним,
          особливо  волю,  націлену  на  здійснення  великих  задумів,  Макіавеллі  визначає  як  «вірту»,
          тобто  доблесть.  Справжня  реалізація  «вірту»  –  справа  занадто  велика,  недоступна  для
          більшості. Як правило, люди, не будучи ні повністю добрими, ні повністю поганими, «обира-
          ють середні шляхи, які є найбільш згубними». Діяльність видатних людей, що залишають слід
          в історії, принципово відмінна. Мойсей, Кір, Ромул, Тезей та інші йдуть шляхом максимальної
          доблесті в досягненні великих цілей. Але велич особистості визначається і тим, наскільки вона
          проникає  в  потреби  свого  часу.  Благополуччя  досягають  ті,  чий  спосіб  дій  відповідає
          особливостям часу, і втрачають його в противному разі.
                 Головна  проблема  творчості  Макіавеллі  –  успіх  політичного  діяча.  У  своїй  праці
          «Правитель»  він  виводить ідею  «нового  правителя».  Згідно  з нею,  вирішальним критерієм
          політики є успіх. Тому кожне насильство виправдане, якщо йдеться про державне добро. Він
          пише, що «мудрий правитель держави повинен по змозі не віддалятися від добра, але при
          потребі  не віддалятися від зла». Він повинен поєднувати в своїй особі  та своїх діях якості
          лева,  здатного  розправитися  з  будь-яким  зі  своїх  ворогів,  а  також  лисиці,  здатної  ошукати
          найхитрішого  хитруна  Мудрість  правителя  полягає  в  тому,  щоб  діяти  по-різному,  згідно  з
          обставинами вибирати спосіб поведінки. Правитель – кентавр, напівлюдина, напівтварина, лев і
          лисиця, все, що завгодно.


                                                          56
   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61