Page 41 - 6631

від утечі, тому що вважає, що хоча суд і несправедливий, але слід підкоритися установленим
законам В останній день свого життя, ведучи бесіду зі своїми учнями, говорив, що не боїться
смерті, оскільки підготовлений до неї всією своєю філософією і способом життя. Крім того,
саме філософствування є не що інше, як умирання для земного життя і підготовка до звільнення
безсмертної душі від її тілесної оболонки.
За розповідями, Дельфійський оракул заявив, що немає нікого мудрішого, ніж Сократ.
Бажаючи заперечити це твердження, Сократ почав спілкуватися з тими, кого вважав
розумнішими за себе, але із здивуванням побачив, що мудрість цих людей показна. Але й тоді
Сократ не запишався, а вирішив, що Аполлон через оракула хотів сказати, що він мудріший за
інших не тому, що справді мудрий, а тому, що знає, що його мудрість нічого не варта перед
мудрістю бога. Інші не мудрі, тому що думають, що вони щось знають. Звідси формула
Сократа: «Я знаю, що я нічого не знаю» і переконаність, що його поставлено богами до
афінського народу (як ґедзя до коня), щоб він не давав своїм співгромадянам впадати в
духовний сон і сприяв моральному та інтелектуальному самовдосконаленню. Саме тому
Сократ, впевнений у своїй правоті, доводить, що справжній філософ повинен і померти
відповідно до свого вчення.
• Кініки. З ім'ям Сократа пов'язують так звані сократичні школи, засновані його учнями:
Антісфеном, Арістіппом, Евклідом. Серед них найбільш відома школа кініків. Умовою
досягнення вільного і щасливого життя кініки вважали обмеження потреб. Розуміння вчення і
принципів школи J кініків дає багато для розуміння філософії.
Вважають, що сам термін «кінік» означає «собачий», а філософія кініків – «собача
філософія». Засновник цієї школи Антісфен (V ст. до н. е) був найближчим учнем Сократа і
навіть свідком його смерті. Одна з головних позицій його вчення – існування лише окремого і
відсутність загального ( «коня бачу, а конячності не бачу»). Йому належить також заслуга в
розвитку етичного вчення, ідеєю якого є заклик до щасливого життя.
Найвище щастя для людини – «померти щасливою». Адже часто, здавалося б щасливе,
життя має страшний кінець. Критерієм і прикладом щасливого життя є життя мудреця, а таким
мудрецем може бути тільки кінік, вважають представники цієї школи.
Антісфен вважає, що держава ніколи не може бути носієм добра, якщо в ній простим
актом голосування можна бездарних людей зробити полководцями. Таке голосування має не
більшу силу, ніж рішення вважати ослів кіньми. Держави тому й гинуть, що не можуть
відрізнити хороших людей від поганих. Не може бути джерелом моральних норм і громадська
думка. Коли Антісфену сказали, що його багато хто хвалить, він стривожився: «Що ж я зробив
поганого?» Щасливе життя – тільки вільне. Для цього потрібно відмовитись від більшої
частини своїх потреб, звести їх до наймізернішого рівня, в якому життя ставиться в один ряд з
життям тварин.
• Утім, Антісфен був тільки теоретиком. На практиці намагався втілити в життя його
вчення Діоген Синопський (бл. 404-323 pp. до н. е.), що стало приводом для багатьох легенд і
анекдотів. Життя Діогена – приклад відповідності філософського способу мислення
філософському способові життя.
Діоген максимально зменшив свої потреби, а також загартовував себе: влітку лягав на
розпечений пісок, узимку обіймав замерзлі статуї. Жив у. великій круглій глиняній діжці, у
таких греки зберігали зерно. Привчив себе не тільки до фізичних поневірянь, але й до
моральних принижень. Він просив милосердя у статуї, щоб привчити себе до відмов. Адже
люди подають милостиню калікам і жебракам і не подають філософам, тому що знають,
що каліками і жебраками вони ще можуть стати, а мудрецями – ніколи. Діоген знаходив
насолоду в самому презирстві до насолоди.
У своїй зневазі Діоген доходив до безсоромності, відмовлявся від загальноприйнятих
правил поведінки. На одному обіді йому, котрий називав себе собакою, кинули кості, на які він,
підійшовши, помочився. Якщо йому потрібно було поспілкуватися – брав ліхтар і йшов удень
по місту. Звідси прислів'я: вдень з вогнем шукати людину. Один багатий вельможа запросив
його до себе на обід, щоб потішити гостей. Діоген довго ходив по палацу, роздивлявся мозаїки,
статуї, а потім підійшов і плюнув господареві в обличчя, сказавши, що гіршого місця він тут не

41