Page 37 - 6631

Для дотримання субординації і порядку Конфуцій виробляє принцип справедливості та
виправлення (і). Справедливість та виправлення не пов'язуються з онтологічним розумінням
істини. Людина повинна чинити так, як зобов'язує порядок і її становище. Зразкова, виправлена
поведінка – це поведінка в дотриманні порядку і людяності, оскільки «благородний муж
розуміється на тому, що є зразковим, так само, як маленькі люди розуміються на тому, що
є вигідним». Таким є шлях (дао) освічених, які володіють моральною силою (де) і яким
довірятиметься управління суспільством.
Для встановлення суворої субординації всередині суспільства і усунення міжусобної
ворожнечі серед знаті Конфуцій висуває такі етичні правила:
• повага до батьків (сяо);
• повага до старшого брата (ді);
• вірність правителю і своєму господарю (чжунь) та ін.
Надаючи важливого значення навчанню та вихованню, Конфуцій поряд з тим вважає, що
лише представники аристократії можуть володіти мудрістю, яка є наслідком їх вродженого
знання, що є вищим видом знання. Визнаючи існування «володаря неба» і духів, Конфуцій
вірив у долю.
У II ст. до н. е. за імператора У-Зі принципи конфуціанства було канонізовано та
проголошено офіційною ідеологією, а самого Конфуція було зараховано до сонму богів.
• Продовжив розвивати вчення Конфуція Мен-Цзи (Менке; 372-289 pp. до н. е.). Він
створив концепцію людської природи, а також концепцію морального блага і ставлення
освіченого до цього блага. Під благом розуміється порядок (лі), який іде певним шляхом
(дао). Людська природа, згідно з Мен-Цзи, наділена благом, хоча ця природа і не завжди
проявляється. Благо в кожній людині може реалізовуватись через чотири доброчинності, в
основі яких лежить знання, оскільки пізнання порядку речей, світу і людини веде до реалізації в
суспільстві:
• людяності (жень);
• правдивості (і);
• ввічливості (лі);
• знання (чжи).
Мен-Цзгі послідовно проводить принцип синівської і братерської доброчинності (сяо
ти). Для влади правителя характерним є принцип людяності (жень чжен). Якщо правитель
ігнорує цей принцип, а особисту силу, дану знанням, замінює тиранією (ба), народ має право
його усунути.
Мен-Цзи вважає, що людина існує завдяки небу (тянь) і тому є його частиною, так
само, як і природа. Відмінність між тянь, яке повідомляє людині про природу ЇЇ існування, і
людиною може бути знята культивуванням цієї природи до досягнення чистої форми.
Змінності елементів відповідає зміна династій у суспільстві: кожна династія править під
знаком певного елемента. Просторові, часові та інші характеристики з'єднуються в групи – по
п'ять відповідно до певних елементів. Таким чином, увесь світ перебуває в гармонії. У разі
порушення гармонії в якій-небудь з цих груп весь механізм світу опиняється в стані
дисгармонії.
• Головним продовжувачем конфуціанства став Дун Чжуншу (179-104 pp. до н. е.).
Тлумачачи вчення про п'ять елементів, філософ робить висновок, що божественні небеса
свідомо і цілеспрямовано визначають розвиток і зміну дійсності, порядок світу, повідомляють
людям про моральні закони, а шлях (дао) речей прямує за найвищим в ієрархії шляхом неба
(тянь дао). Філософ ділить іманентно властивий речам вплив «інь» і «янь» на пари, в яких
панує зв'язок підлеглості. Цю ж схему він переносить на людське суспільство, в якому, згідно з
класичною конфуціанською схемою, діє п'ять норм синівської доброчинності (сяо ти):
• людяність (жень);
• правдивість (і);
• ввічливість (лі);
• мудрість (цжи);
• щиросердність (сінь). Необмежене поєднання речей

37