Page 32 - 6631

Однією з основних частин Упанішад є концепція круговороту життя – сансара і
пов'язаного з нею закону, відплати – карма. В теорії круговороту людське життя показане як
нескінченний ряд перероджень. В Упанішадах філософія вже відокремлюється від міфології
та релігії і вступає у відкриту опозицію до ведичного ритуалізму. Зокрема, найвищий сенс
мудрого життя вбачається в усвідомленні, досягненні брахмана як сутності, що перебуває
у всьому, а також у тому, щоб побачити неістинність, плинність емпіричного буття,
відмовитися від прив'язаності до нього і одержати вічне блаженство і справжнє
безсмертя в пізнанні своєї тотожності з брахманом, у злитті з ним (мокша).
До ідей Упанішад часто зверталися більш пізні філософські течії, зокрема веданта. В
цілому ж у філософії Давньої Індії домінує морально-етична тематика над натуралістично-
емпіричною. Головну увагу звернено на проблему постійного самовдосконалення людини, а не
вдосконалення світу. Сприйняття реально-предметного світу визнається як химерна фікція,
омана, яка лише через невігластво буденної свідомості здається чимось «справжнім». У цілому
філософію орієнтовано на містичне переживання одухотвореності буття і практично байдужості
до об'єктивно-раціоналістичних методів осягнення реальності.

2. Філософські вчення джайнізму та буддизму, індуїзму
У першому тисячолітті до н. е. в давньоіндійському суспільстві відбуваються значні
соціально-економічні зміни. Традиційний ведичний ритуалізм не відповідає новим умовам.
Виникає низка нових доктрин, і серед них всеіндійське значення здобувають вчення джайнізму
і буддизму. Основоположником джайнізму (термін походить від слова «джина» – переможець)
вважається Махавіра Вардхамана, який жив у VI ст. до н. е. Він виріс у заможній сім'ї; коли
йому виповнилося 28 років, залишив рідний дім і після дванадцяти років блукань і аскетичного
життя заклав у своїх працях основи нового філософського вчення. В джайнізмі, як і в багатьох
інших давньоіндійських школах, релігійні закони поєднуються з філософськими поглядами, що
проголошують дуалізм Сутність людини, згідно з джайнізмом, складається з двох частин –
матеріальної (аджива) і духовної (джива). Сполучною ланкою між ними виступає карма.
Карма – це тонка матерія, що утворює її тіло і з'єднує душу з грубою матерією. В
результаті виникає живий індивід Карма весь час супроводжує душу в нескінченному ряду
перероджень. Джайністи досконало розробили теорію карми і розрізняють вісім видів карм.
Вони поділяються на добрі та лихі. Добрі карми утримують душу в циклах перероджень. Лихі
карми негативно впливають на основні властивості душі, які вона має у своїй натуральній
формі. Коли людина повністю звільняється від лихих і добрих карм, вона стає звільненою
особистістю.
На думку джайністів, тільки людина може вирішити, що таке добро і зло і до чого
віднести все те, що зустрічається в житті. Людина за допомогою духовної сутності може
керувати матеріальною сутністю і контролювати її.
Звільнення людини від впливу карм можливе тільки через здійснення добрих справ і
суворий аскетизм. У зв'язку з цим створюється етика, яка називається триратна (три
дорогоцінності). У ній говориться про правильне пізнання, правильне знання, правильне жит-
тя, обумовлені правильним розумінням віри. На думку джайністів, аскетизм більшою чи
меншою мірою є правильним життям. Вони вважають, що людина може звільнитися тільки
сама і їй ніхто не може в цьому допомогти. По суті етика джайнізму – егоцентрична.
У VI ст. до н. е. в Північній Індії виникає буддизм – вчення, засновником якого був
Сіддхартха Гаутама (583-483 pp. до н. е.), син правителя провінції Капілаваста (південна час-
тина Непалу). Його народження коштувало матері життя. Немовляті пророкували, що коли воно
виросте, то стане ченцем-аскетом, якщо побачить хвору, стару і мертву людину. Батько створив
для сина чудові умови для життя, і Сіддхартха не знав про його тіньовий бік У нього були
хороші жінка і син. Але якось він побачив хворого, потім старого, потім покійника, а потім
ченця-аскета. Страждання в житті, які відкрились перед Гаутамою, вразили його, і в одну з
ночей він утік, помінявшись одягом із слугою, і загубився серед людей.
Гаутама вивчає Веди і веде аскетичний спосіб життя. Після довгих років марної аскези
колишній царевич сідає під дерево і вирішує, що не зрушить з місця, поки не дізнається про
32