Page 34 - 6631

відбулося під впливом трьох якісних елементів (гунів): раджас – прагнення, тамас – темнота і
сантава – ясність.
Поряд з пракріті визнається існування абсолютної душі (пуруші), незалежної від
матеріальної основи світу. її неможливо побачити, хоч вона присутня у всіх предметах та
істотах. При з'єднанні пракріті та пуруші (матерії та душі) виникає 25 основних вихідних
принципів, серед яких поряд з матеріальними (вода, повітря, земля та ін.) існують і духовні
(розум, свідомість).
В етичних поглядах санкх'я базувалась на ідеї універсальності страждання, яке
проголошувалось найвищою сутністю тілесного існування. Мета людського життя полягає у
звільненні душі та аскетизмі.
• Йога. Ця система виникає в II ст. до н. е. Основні принципи цієї філософської течії
розробив Патанджалі. Йога стверджує, що найвищого блаженства людина може досягти не
зміною об'єктивних умов свого життя, а повним звільненням своєї свідомості від впливу
зовнішнього світу і досягненням особливого психічного стану – самадхи (зосередження), коли
згасають усі бажання, мислення зупиняється на певному внутрішньому пункті, порушується
зв'язок зі світом і з'являється здатність інтуїтивного бачення світу. Для досягнення цього стану
йога розробила цілу систему морально-етичної, фізичної та пізнавальної самодисципліни, в якій
важливе місце посідає утримання від насилля над усім живим, забезпечення найбільш
досконалих положень тіла, регулювання дихання, зосередженість думки тільки на окремому
об'єкті при повному відключенні почуттів.
Важливим елементом системи є виклад правил психологічного тренування: до нього
входить самовладання (яма), оволодіння диханням при певних положеннях тіла (асана), ізоляція
почуттів від зовнішнього впливу (праяхара), концентрація думки (джарана), медитація
(дх'яна) і, нарешті, стан відторгнення (самадха), тобто звільнення свідомості від тілесної
оболонки.
Серед усіх філософських течій давньої Індії йога займає особливе місце. Якщо майже всі
філософські системи несли в собі заклик до вдосконалення особистості шляхом віри в Бога, то
йога стверджувала, що Бог – це не найвище, чого можна досягти в своєму самовдосконаленні.
Для досягнення самовдосконалення слід розбудити людину від рабської сплячки, вселити в неї
почуття власної гідності.
• Вайшешика. Засновником вважається Канада (І ст. до н. е.). На початковому етапі
розвитку вайшешика містила чіткі матеріалістичні положення. Основні тези ґрунтувались на
тому, що існують постійні зміни, вічний і циклічний процес розвитку та занепаду. В цьому
процесі існує стійкий елемент – ану (атом). У розумінні вайшешики ану – вічні, незнищенні,
ніким не створені – мають різноманітні властивості, яких нараховується 17. Із усього
тимчасового з'єднання атомів виникають живі та неживі предмети. Переродження є простим
поєднанням і роз'єднанням атомів. Усі атоми мають кулеподібну форму.
При всій зовнішній різноманітності живі та неживі предмети мають спільну сутність,
оскільки складаються з дев'яти субстанцій. Ці субстанції мають матеріальну основу, але
прибічники вайшешики визнають також існування нематеріальної субстанції – душі (атман),
яка складається з психічних категорій. Існує душа у двох формах: ішвара (абсолютна душа) або
параатман (вища, досконаліша душа); індивідуальна душа (атман), яка мандрує в
нескінченному круговороті життя.
• Ньяя (правило, логічний висновок, метод, логіка). Засновником цієї течії вважається
Акшапада Готама. Ньяя тісно пов'язана зі школою вайшешики. Вони доповнюють одна одну,
зокрема ньяя доповнила метафізику вайшешики, але досліджувала її за допомогою логіки.
Особлива увага приділялася проблемам гносеології, правилам і засобам надійного і правдивого
пізнання. Через це застосовуються декілька джерел пізнання, якими є відчування висновків і
одержання висновків за допомогою методу аналогій. До цих джерел приєднується і слово –
посилання на авторитет ведичних текстів та інших джерел У текстах ньяї детально
розроблялися різні категорії, наприклад повідомлення, об'єкт пізнання тощо; викладалися
принципи логічного аналізу, проблеми критерію істинності та ін. Цікавим є також введення
поняття силогізму, необхідного для підтвердження правильності висновку.

34