Page 30 - 6631
P. 30

Словник термінів і понять

          -  ДУАЛІЗМ (лат. dualis – двоїстий) – принцип філософського пояснення сутності світу, який
            виходить  з  визнання  наявності  в  ньому  двох  першооснов  (субстанцій)  –  духу  і  матерії,
            ідеального і матеріального.
          -  ЛОГОС  (грец.  logos  –  поняття,  думка,  розум)  –  термін  давньогрецької  філософії,  що
            вживається в значеннях «слово», «смисл», «судження», «пропорційність», «основа», «розум»
            і набув значення об'єктивної закономірності, необхідності. Термін ввів у філософію Геракліт,
            маючи на увазі так званий космічний Л., неадекватний словам.
          -  МІФОЛОГІЯ (грец. міф – оповідь, переказ і логос – вчення) -1) сукупність міфів будь-якого
            народу; 2) спосіб духовно-практичного освоєння світу, форма суспільної самосвідомості та
            світосприйняття  людини  первісного  суспільства,  викладені  в  системі  міфів;  3)  наука  про
            міфи.
          -  РЕФЛЕКСІЯ (лат. reflexio – обернення назад, відображення) – термін для позначення такої
            риси  людського  пізнання,  як  дослідження  самого  пізнавального  акту,  діяльності
            самопізнання, що дає змогу розкрити специфіку духовного світу людини.
          -  МУДРІСТЬ  –  позатеоретична  форма  світоглядного  філософського  осмислення  дійсності  і
            розв'язання практичних питань на основі життєвого досвіду і розуму.
          -  МЕТОДОЛОГІЯ  (від  метод  і  грец.  логос  –  вчення)  –  1)  вчення  про  методи  пізнання  та
            перетворення  дійсності;  2)  сукупність  прийомів  дослідження,  що  застосовуються  в  якійсь
            науці.
          -  МОНІЗМ  (грец.  monos  –  один,  єдиний)  –  протилежний  дуалізмові  і  плюралізмові
            філософський принцип пояснення різноманітності світу як прояву єдиного начала – матерії
            або духу.
          -  ПЛЮРАЛІЗМ (лат. pluralis – множинний) – філософська концепція, за якою існує кілька або
            безліч незалежних субстанціональних первоначал або видів буття.
          -  СУБСТАНЦІЯ (лат. substantia – сутність) – філософська категорія для позначення кінцевої
            основи всієї різноманітності явищ природи та історії, якою є саморух матерії.

                                                Література до лекції:

          1.  Вулевич, М. Р. Філософія як мудрість та її осмислення в науковій і практичній діяльності
             [Текст] / М. Р. Вулевич // Часоп. Київ, ун-ту права. – 2005. – № 2. – с. 154-158.
          2.   Гусейнов,  А.  А.  Философия  между  наукой  и  религией  [Текст]  /  А.  А.  Гусейнов  //  Вопр.
             философии. – 2010. – № 8. – с. 4-10.
          3.  Кремень В. Г., Ільїн В. В. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник /  В. Г. Кремень,
             В В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – 528 с.
          4.   Малахов, В. А. Философия и время: вектор сопротивления [Текст] / В. А. Малахов // Вопр.
             философии. – 2011. – № 1. – с. 49-59.
          5.   Мареева, Е. Зачем нужна философия в век Интернет? [Текст] / Е. Мареева // Alma mater
             (Вестн. высш. шк.). – 2002. – № 5. – с. 22-25.
          6.   Мукушев, Б. А. Проблемы формирования научного мировоззрения личности [Текст] / Б. А.
             Мукушев// Alma mater (Вестн. высш. шк.). – 2010. – №5.-С. 21-29.
          7.  Попович, М. В. ІЦо таке філософія? [Текст] / М. В. Попович // Філос. думка. – 2006. – № 1. –
             с. 3-














                                                          30
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35