Page 31 - 6631

ЛЕКЦІЯ 2.

Тема: Філософія Стародавнього Сходу. Антична філософія

План
1. «Ведична» та епічна література. Упанішади.
2. Релігійно-філософські вчення:індуїзм, джайнізм, буддизм.
3. Філософія даосизму.
4. Філософія античності. Вчення Сократа, Арістотеля.
Тип заняття: лекція.
Мета лекції: розкрити основні положення теми, досягнення філософії, з’ясувати що таке
веди та упанішади, які є релігійно-філософські вчення, узагальнити основні ідеї філософії
античності, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних
заняттях.
Ключові слова: Брахман, дхарма, сансара, джайнізм, буддизм, Веди, Упанішади, атман,
пуруша, карма, нірвана, індуїзм, дао, даосизм, конфуціанство, інь, янь, жень.

«Ведична» та епічна література. Упанішади

«Сердечна людина складає центр уваги для індійської релігійності. Індуси – найбільші
майстри в дослідженні остаточного, прихованого центру нашого «Я», нашої самості. До нього
спрямовано всю індійську мудрість «.
Індія – колиска прадавньої культури. Ромен Роллан, говорячи про духовне життя
індійців, відзначив, що це єдина країна, в якій втілились бажання людства, де протягом трьох
тисяч років росте «дерево мрії», яке постійно відроджується. Першими джерелами інформації
про давньоіндійське суспільство є тексти індуїстської культури, ще не повністю розшифровані,
які збиралися протягом дев'яти століть (1500-600 pp. до а е.). Вони дістали назву ведичної
літератури, а в більш пізній період уже мають вигляд книг. Хоча ведична література має
релігійний зміст, вона також містить дані про духовне життя, економічний розвиток, світогляд
того часу тощо.
Ведична література формувалася від початку заселення Індії і до виникнення перших
держав, які об'єднували великі території. Кочові племена перетворювались на диференційоване
суспільство з розвиненою інфраструктурою, досить високим рівнем розвитку землеробства,
ремесел і торгівлі. В цьому суспільстві виділяються чотири стани: брахмани – священики і
ченці; кшатрії – воїни і представники колишньої племінної влади; вайш'ї – землероби,
ремісники, купці; шудри – безпосередні виробники, заможні прошарки населення. Надалі
соціальна структура суспільства починає змінюватися, і згодом утворюється складна система
різноманітних каст.
Ведична література дуже різноманітна, і її тексти можна поділити на кілька груп.
Найдавніша група – це чотири Веди («веда» – знання). Головна з них – Рігведа – збірник гімнів,
які формувалися протягом тривалого часу до XII ст. до н. е. У X ст. до н. е. з'явилися Брахмани
– керівники ведичного ритуалу, основний з яких – Шатапатхабрахмана (брахмана ста
шляхів). Закінчення ведичного періоду представлено Упанішадами, які відіграли дуже важливу
роль у розвитку релігійно-філософського мислення давньої Індії.
Веди – різноманітна система поглядів та ідей: від образів міфології до перших спроб
створення філософських поглядів на буття, сенс людського життя. У деяких гімнах
простежується прагнення знайти загальний закон, відображений в «космічному порядку» (рта).
Це принцип, який управляє всім: рухом Сонця і Місяця, зміною пір року, а також народженням,
смертю, щастям людини. У Брахманах висловлюються гіпотези щодо виникнення світу,
розвиваються положення про воду як про першосубстанцію. Вперше розробляється теорія
буття, початковими проявами якого вважаються різноманітні форми дихання.
Закінчується ведична література Упанішадами (букв, «сидіти біля»). У них викладено
нове тлумачення навколишнього світу і буття – брахма, що є універсальним принципом. З
брахмою нерозривно пов'язується духовна сутність кожної людини – атман.
31