Page 29 - 6631

Роль філософії М. Бердяев визначав як прагнення не тільки пізнати світ, але й змінити
його, удосконалити. «Інакше й бути не може, якщо філософія є насамперед вченням про сенс
людського існування, про людську долю. Філософія завжди претендувала бути не тільки
любов'ю до мудрості, але й мудрістю. І відмова від мудрості є відмовою від філософії, заміною
її наукою. Філософом є насамперед той, хто пізнає, але його пізнання цілісне, воно охоплює всі
сторони людської сутності і людського існування, воно неминуче вказує на шляхи реалізації
сенсу життя», – писав мислитель.
Як світоглядне знання філософія починається там, де закінчується наука, і навпаки –
філософія, яка стала наукою, перестає бути філософією. У цьому, здавалося б парадоксаль-
ному, афоризмі криється глибокий зміст, який розкриває специфіку філософії. Безсумнівною є
необхідність філософського знання для самоствердження людини, реалізації її духовно-інте-
лектуальних сил у пізнанні та перетворенні як об'єктивної дійсності, так і власного «Я».
Призначення філософії обумовлюється її змістом. Вона служить:
Осягненню істини. Філософська істина «притягує» до себе, бо, як вважав Арістотель,
містить щось природне і прекрасне, зачіпає природу речей, природу духу, самої людини, Бога.
Звільненню людини від невігластва. Щодо цього філософія є ідеалом для людини і
держави. «Тільки вона, – писав Декарт, – відрізняє нас від дикунів і варварів, і кожний народ
тим більше громадянський і освічений, чим краще в ньому філософствують, а тому для держави
немає більшого блага, ніж мати істинних філософів».
Подоланню утилітарного підходу до життя. Філософія необхідна для істинно
людського життя, в якому є місце для роботи духу та думки. «Філософія, – вважає французький
мислитель Ж. Марітен, – змушує згадати про вищу користь тих речей, які стосуються не
засобів, а мети. Адже люди живуть не лише хлібом, вітамінами і технічними відкриттями. Вони
живуть цінностями і реаліями, які підносять над часом і заслуговують на визнання самі собою».
Філософія служить засобом виховання духовності, мислення. «Справжнє
призначення філософії, – говорив Сократ, – будити у людей духовні інтереси, допомагати їхнім
духовним шуканням і духовному піднесенню». З цим пов'язується весь історичний розвиток
філософії, під час якого втілювалася ідея: велич людини полягає в мисленні.
Філософія вчить розуміти сутність буття, в результаті чого людина отримує радість
від життя. Г. Сковорода писав: «Філософія, чи любомудрість, скеровує все коло діл своїх на той
кінець, щоб дати життя духу нашому, благородство серцю, світлість думкам, як голові
усього». У цьому мета будь-якої діяльності і, врешті-решт, філософії. Вона робить людину
Людиною.
Як світоглядне знання філософія починається там, де закінчується наука, і навпаки –
філософія, яка стала наукою, перестає бути філософією. В цьому, здавалося б
парадоксальному, афоризмі криється глибокий зміст, який розкриває специфіку філософії.
Безсумнівною є необхідність філософського знання для самоствердження людини, реалізації її
духовно-інтелектуальних сил у пізнанні та перетворенні як об'єктивної дійсності, так і власного
«Я».

Висновки

Філософія – це світ понять та ідей, проблем, питань, сумнівів, вірувань. Вона є
концептуальним вираженням світоглядних проблем. Як методологія пізнання і соціальної дії,
філософія окреслює магістральні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції
духовно-практичного осягнення світу. Вона постійно актуалізує докорінні проблеми людини і
буття шляхом утвердження високих загальнолюдських цінностей. Філософія шукає відповіді на
смисложиттєві проблеми людського буття. Озброюючи людину поглядами «вищого порядку»,
філософія допомагає зрозуміти сутність світу і суспільства, в якому вона живе. Філософія є
адекватною дійсності свідомістю свого часу, і тому людина, перш ніж діяти, повинна цією
свідомістю озброїтись.

29