Page 160 - 6631
P. 160

Іпостась – одна з трьох подоб єдиносущної божественної Трійці.

               Ірраціоналізм  (лат.  irrationalis  –  нерозумний,  несвідомий)  –  вчення,  згідно  з  яким
          основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання – інтуїція, почуття.
               Ірраціональне – те, що перебуває за межами розуму, недоступне раціональному пізнанню
          і не може бути виражене в логічних поняттях.
               Іслам  –  одна  зі  світових  релігій,  що  виникла  в  VII  ст.  в  Аравії.  Нині  поширена  серед
          значної частини населення Азії, Африки і частково Європи.
               Історія  релігії  –  розділ  релігієзнавства,  який  розглядає  плинний  у  часі  релігійний
          феномен у всьому його різноманітті, відтворює історичні форми різних релігій, нагромаджує і
          зберігає інформацію про релігії, що існували або існують.
               Ісус Христос (гр. з – помазаник, месія) – засновник і центральний образ християнства. За
          християнською  традицією,  Ісус  Христос  є  боголюдиною,  яка  поєднує  в  собі  божественне  й
          людське начала (друга іпостась Трійці – Бог-Син).
               Іудаїзм – одна з найдавніших етнонаціональних релігій, яка започатковує ідею єдиного
          Бога-творця й володаря Всесвіту; поширена здебільшого серед євреїв.
               Іудаїзм прогресивний – реформістський рух, що є найпоширенішим і найвпливовішим
          напрямом  у  сучасному  іудаїзмі.  Акцентує  увагу  на  внутрішньому  духовному  осмисленні
          цінностей  іудаїзму.  Зародився  у  XVIII  ст.  в  Європі.  Нині  має  до  2  млн.  послідовників,  що
          мешкають  у  43  країнах  світу.  В  Україні  діє  40  громад  прогресивного  іудаїзму.  Головою
          Прогресивного іудаїзму України є равин О. Духовний.

               Йога  (санскр.,  букв.  –  з’єднання,  зосередження)  –  в  індійській  традиції  один  із  6
          ортодоксальних (брахманських) напрямів, у якому створено систему послідовного очищення і
          просвітлення  розуму,  а  також  комплекс  особливих  практичних  вправ  для  досягнення  стану
          «звільнення» душі від тягаря тіла, матерії.

               Кальвінізм  –  деномінація  в  протестантизмі,  що  виникла  в  ході  Реформації  на  підставі
          ідей  Ж.  Кальвіна  (1509-1564).  Принципи К.:  спасіння  особистою  вірою;  загальне  священство
          віруючих;  богонатхненність  лише  Біблії;  догмат  про  абсолютне  передвиз-  начення,  згідно  з
          яким Бог ще до створення світу одним людям дарував спасіння, іншим – загибель.
               Канон  –  грец.  «правило»,  «зразок».  Каноном  називаються  за  особливими  правилами
          складені  дев’ять  (друга  часто  пропускається)  пісень.  Зміст  канонів  міняється  залежно  від
          згадуваної  події,  але  початкові  заспіви  кожної  з  дев’яти  пісень  (ірмоси)  майже  завжди
          складаються за певним зразком, запозиченим із Старого Завіту. Наприклад, ірмос першої пісні
          має за свій взірець пісню, виголошену Господеві після чудесного переходу євреїв через Червоне
          море. На утрені канон співається й читається після Євангелія.
               Канонізація – зарахування церквою певних осіб до лику святих.

               Канонічне  право  –  у  православній  церкві  сукупність  законів  (канонів),  установлених
          головно на Вселенських Соборах. К. п. підтримується церковним примусом, а в деяких країнах
          – і силою державного примусу. Визначає структуру церков, культ, побут духовенства, ченців,
          віруючих тощо.
               Капелан  –  католицький  священик,  який  перебуває  при  капелі  (церкві).  Інститут  К.
          впроваджено також в арміях багатьох країн.
               Каплиця – невеличка молитовна споруда без вівтаря.

               Кардинал (лат. cardinalis – головний) – головна духовна особа в католицькій церковній
          ієрархії після папи римського.
               Карма (санскр., досл. – дія, обов’язок, відплата) – особлива містична сила, автоматичний
          «закон  відплати»,  відповідно  до  якого  вчинки  людини  в  реальному  житті  зумовлюють  її

                                                          160
   155   156   157   158   159   160   161   162   163   164   165