Page 163 - 6631
P. 163
стан заглибленості, повного відволікання від зовнішніх впливів шляхом концентрації уваги на
головному об’єкті.
Мекка – головне священне місто мусульман у Хиджазі (Саудівська Аравія), де народився,
жив та починав свою проповідницьку діяльність засновник ісламу Мухаммед. Це особлива
святиня, куди немусульманину вхід заборонено. Вона – харам («священна», «заборонена»).
Меса (франц. messe, лат. missa, від mitto – посилаю) – богослужіння в католицькій церкві.
Месіанізм – віра в майбутнє пришестя Месії, тобто Божого посланця, Спасителя,
покликаного знищити зло і встановити на землі царство небесне.
Методи релігієзнавства – шляхи (засоби) розв’язання пізнавальних проблем у процесі
вивчення релігій і вільнодумства.
Мечеть (араб. масджид – місце поклоніння) – релігійно- культова споруда, храм у
мусульман.
Милосердя – одне з найголовніших релігійних благочесть, що розглядається (буддизмом,
іудаїзмом, християнством, ісламом тощо) як Божа благодать, яка сприяє подоланню людської
гріховності. Зводиться до співчуття, любові до ближнього, правдолюбства, реальної
доброчинності щодо знедолених тощо.
Миро (гр. myron – пахуче масло) – речовина, що використовується священнослужителями
при здійсненні таїнства миропомазання, освяченні церкви тощо.
Миропомазання – одне із семи таїнств християн, що символізує освячення і зміцнення
духовних сил християнина на шляху до спасіння.
Мислення – абстрактне, опосередковане, узагальнююче відтворення світу; ідеальний
момент діяльності людини, спрямований на вироблення знань і керування ними.
Митра – висока, кругла шапка, вишивана золотом або сріблом. її вдягають архієреї та
заслужені священики під час богослужіння.
Митрополит (гр. métropolites, букв. – людина з головного міста) – у церквах із
патріаршою системою управління – другий після патріарха чин у церковній ієрархії.
Мінея – церковно-богослужбова книга, що складається з дванадцяти томів, відповідно до
числа місяців. У мінеях даються молитви для церковного богослужіння на всі дні року, вміщені
всі свята, які справляються завжди в певні числа.
Міф (гр. mythos – розповідь, переказ, оповідка) – духовне відтворення дійсності у формі
легенд, розповідей, персонажі й події яких визнаються об’єктивно наявними або такими, що
існували в минулому.
Мокоша – жіноче божество у міфології прадавніх українців. Входила до давньоруського
пантеону, її ідол стояв у Києві поруч з ідолом Перуна та інших богів.
Молитва – вербальне (словесне) звернення людини до об’єкта своєї віри (Бога, святих
тощо) із проханням усіляких благ, заступництва, відвернення зла; суттєвий елемент культу
розвинутих релігій.
Монастир (гр. monosterion – місце, житло усамітнених) – громада ченців, які об’єдналися
на основі спільних релігійних поглядів, ідеалів для спільного мешкання відповідно до певних
правил і норм, установлених церквою і зафіксованих у певних статутах.
Монах, чернець – особа, яка прийняла обряд постригу в чернецтво і дала обітницю вести
аскетичне життя в монастирі.
Монізм (гр. monos – один, єдиний) – принцип пояснення світу у світлі єдиного начала,
єдності основи (субстанції) всього сущого. Монізм може бути матеріалістичний (начало –
матерія) й ідеалістичний (начало – дух).
163