Page 159 - 6631

або вигаданих об’єктів.

Ігумен (гр. hegumenos – той, хто веде, керуючий) – настоятель православного чоловічого
монастиря.
Іджма – узгоджена думка мусульманських богословів- законників щодо певних релігійно-
правових питань, які не висвітлено Кораном або Суною.
Ідол (гр. eidolos – маленьке зображення) – виготовлений із дерева, каменю чи іншого
матеріалу предмет, що зображує, уособлює божество.
Ієрарх (гр. hioros – священний, arche – влада) – представник вищого християнського
духовенства (папа, патріарх, митрополит, кардинал, архієпископ, єпископ).

Ієрей – офіційна назва православного священика.
Ікона (гр. eikon – зображення, образ) – зображення Бога, святого, яке служить предметом
релігійного поклоніння і вшанування.
Іконостас (гр. eikon – зображення, образ і stasis – місце стояння) – стіна з розміщеними на
ній іконами, що відокремлює вівтар від центральної частини православного храму.

Ікос – церковна пісня, в якій прославляється подвиг святого або важливість події свята.
Імам (араб. амма – стояти попереду) – духовний керівник; голова мусульманської
громади; керівник колективної молитви у мечеті. Не є ні саном, ні професією.
Іманентне (лат. immanens – властивий чому-небудь) – притаманна якому-небудь
предмету, явищу, процесу певна внутрішня властивість (закономірність).
Імператив (лат. imperativus – владний) – веління, настійна

вимога, правило.
Індиферентний (лат. indifferens – бездіяльний, байдужий) – той, хто байдужий до
світоглядних питань, зокрема до релігійних та атеїстичних.

Індуїзм – поширена в сучасній Індії релігія, в основу віровчення якої покладено релігійно-
філософські ідеї брахманізму та ведичні традиції.

Індульгенція (лат. і^п^впґіа – милість) – папська грамота, свідоцтво про відпущення як
скоєних, так і ще не скоєних гріхів, що видається за гроші або за особливі заслуги перед
церквою.

Інок – монах, член релігійної громади, що живе в монастирі.
Інтегративна функція релігії – здатність релігії сприяти безконфліктному зв’язку,
злагоді, солідарності, згуртованості релігійної спільноти чи суспільства в цілому.
Інтеграція (лат. integratio – відновлення, поповнення) – об’єднання в ціле окремих частин
або елементів; процес розширення різних видів співробітництва між державами.
Інтронізація – святкове введення на престол (трон) новообраного Папи або Патріарха;
проводиться за особливим ритуалом.

Інтуїтивний – той, який 'рунтується на інтуїції, зумовлений нею.
Інтуїція – безпосереднє осягнення істини без логічного об'рунтування, проміжних ланок
аргументації; проникливість, відчуття, здогад.
Іоан Хреститель – за Євангеліями, пророк, який провістив прихід Христа, був його
попередником.

Іподиякон – церковний служитель, помічник диякона. Носить стихар (довгий прямий
одяг з широкими рукавами), опоясаний навхрест орарем (вузька довга лента). Іподиякони
прислужують при єпископі.

159