Page 155 - 6631

(чорного) духовенства.

Архімандрит – настоятель великого чоловічого монастиря, намісник лаври; титул ректора
духовних академій і семінарій.
Аскетизм (гр. asketes – добре навчений) – моральне вчення, яке пропагує крайнє
обмеження потреб людини, відмову від життєвих благ.
Астральні культи (гр. astron – зірка) – релігійні дії, пов’язані з обожненням небесних тіл.

Атеїзм – форма вияву таких світоглядних орієнтацій людини, які утверджують її в бутті,
вільному від необхідності апелювати до надприродного, заперечує будь-які релігійні уявлення,
релігію як таку в усіх її формах і виявах.

Атрибут – невід’ємна властивість предмета чи явища. Наприклад, за Р. Декартом,
атрибутом матерії є протяжність, а душі – мислення.

Аят – вірш у Корані.
Баптизм (гр. Ьaptizo – занурювати, хрестити у воді) – протестантський напрям, що виник
на початку XVII ст. в Англії. Першим баптистом вважається Джон Сміт (1554-1612). Членами
баптистських общин є приблизно 35 млн. осіб зі 122 країн світу.
Берегині – поліморфні образи добрих духів у давніх східнослов’янських віруваннях.

Біблія (– священна книга християнства та іудаїзму (Старий Завіт). Має дві частини –
Старий Завіт (50 книг) і Новий Завіт (27 книг). Складалася протягом 1 тис. до н. є. та ІІ-ІІІ ст. н.
е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів.

Благодать – термін християнського богослов’я, що позначає дію Бога в людині як дар.
Благочинний – адміністративно-судова посадова особа у православній церкві, помічник
єпископа, який здійснює догляд за церквами й духовенством одного з районів єпархії –
благочинія.
Бог – першооснова реальності, верховна надприродна сутність, яка обдарована вищим
розумом, абсолютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу і причиною всього, що в
ньому відбувається. Передбачає неосяжну віру і виступає як об’єкт культу.
Богослов’я, теологія – система витлумачення, обгрунтування і захисту релігійного
віровчення та обрядності, а також сукупність церковних дисциплін. Має такі складники:
академічне, апофатичне, катафатичне, догматичне, моральне (практичне), пастирське,
соціальне Б.

Богослужіння – сукупність дій, обрядів, церемоній, пов’язаних із системою релігійних
уявлень, що відтворюють певний аспект віровчення.

Богохульство – образа імені Бога, інших святих, предметів культу та ін., що карається
церквою та державою, якщо церква є державною.
Бодхисатва (санскр., досл. – той, хто прагне просвітлення) – людина чи інша істота, яка
прийняла рішення вийти з кола сансари і стати Буддою.
Братства – національно-релігійні та просвітницькі громадські організації XV-XVIII ст.
при православних церквах України, які боролися за національно-культурну незалежність
народу, здійснювали релігійну та світську освіту населення.
Будда (санскр. будх – пробуджуватися; просвітлений, пробуджений) – 1) Сіддхартха
Гаутама, який є засновником і основоположником буддійської релігії; 2) антропоморфний
символ, який втілює в собі ідеал межі духовного розвитку; 3) людина, що досягла найвищого
ступеня духовного розвитку.

Буддизм – найдавніша світова релігія, яка виникла в VI-V ст. до н. е. в Індії і набула
поширення в Південно-Східній, Центральній Азії та на Далекому Сході.
155