Page 165 - 6631

(розуму) та формуються опосередковано через генетично закодований еволюційний досвід, без
безпосередньої участі індивіда.

Нігілізм релігійний (лат. nihil – ніщо) – форма заперечення релігії з позицій егоїстичного
індивіда, який ставиться до життя суто прагматично, керується принципами анархізму, сповідує
свободу від будь-яких переконань.

Німб (лат. nimbus – хмарина) – умовне позначення сяяння навколо голови в зображеннях
богів, святих, ангелів, пророків.

Нірвана – психологічний стан завершеності внутрішнього буття перед лицем буття
зовнішнього, абсолютна відсутність бажань.

Новий Завіт – частина Біблії, яку як Святе Письмо вшановують християни. Має два
значення: 1) новий договір (завіт) між Богом і людьми; 2) зібрання книг, які виражають цей
договір. Складається з 27 книг. Зокрема, до Н. 3. входять 4 Євангелія (Матфія, Марка, Луки,
Іоана), в яких описано життя, чудеса, вчення засновника християнства боголюдини Ісуса
Христа.
Ной – біблійний проповідник, через якого Бог врятував людство від загибелі під час
всесвітнього потопу.
Нунцій (лат. nuntius – вісник) – постійний дипломатичний представник (посол)
Апостольської Столиці в державі, з якою та підтримує дипломатичні відносини.

Обрізання – релігійно-магічний обряд обрізання крайньої плоті статевого органа
чоловіків. В іудаїзмі здійснюється на восьмий день після народження малюка і засвідчує
етноконфесійну належність та ознаку завіту між Ягве і обраним ним народом; в ісламі постає
важливим елементом конфесійної ідентифікації, але здійснюється над підлітками.
Застосовується також у деяких племенах Африки, Австралії та Океанії.

Одкровення – термін, яким в іудеїв, християн, мусульман позначається все те, що сам Бог
відкрив людям про себе і про істинну віру в нього, тобто саморозкриття Бога.
Окультизм (лат. – прихований, таємний) – містичне вчення, що визнає існування
надприродних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних
обрядів, таємних ритуалів тощо. Часто вживається як синонім слова «езотеричний», що означає
«для обраних».

Омофор – довга й широка смуга тканини, прикрашена хрестами. її носить єпископ під час
богослужіння поверх інших священних одеж.
Онтологія (гр. єство) – розділ філософії, вчення про буття світу, його сутність, структуру
й закономірності, фундаментальні принципи і категорії.
Оранта – іконографічний образ Богоматері, що сформувався у середні віки (на повний
зріст, з піднятими на рівні обличчя руками та повернутими до глядача долонями). Класичним
втіленням Оранти є мозаїчне зображення на куполі собору Софії Київської.
Ортодокс (гр. orthodoxos – правовірний) – людина, яка неухильно дотримується
принципів певного вчення, поглядів, світогляду.
Ортодоксія (гр. правильна думка) – неухильне дотримання традиційного вчення церкви.

Острозька Біблія – перше повне видання Біблії в перекладі давньою українською мовою
в її східнослов’янському варіанті. Видана 1581 р. І. Федоровим в м. Острог (Рівненщина).
Отпуст – коротка молитва, яку читає священик по закінченні церковної служби.
Пагода, ступа – культова буддійська споруда, в якій зберігаються буддійські святині,
реліквії. Будується поруч з храмом.

Панагія – грец. «всесвята». Невеличка кругла іконка Божої Матері, яку на грудях носять

165