Page 156 - 6631
P. 156
Буття з Богом – внутрішнє саморозкриття людини стосовно Бога через акт прозріння.
Ватикан – держава-місто, що виникла внаслідок підписання 11 лютого 1929 р. угоди між
Пієм XI і урядом Італії; центр Римської католицької церкви, офіційна резиденція (з 1870 р.) пап
і Римської курії. Має всі державні атрибути, зокрема дипломатичні відносини з понад 100
країнами світу. Площа – 44 гектари.
Вибір – складний внутрішній вольовий процес, у якому надається перевага одній
альтернативі при відмові від іншої.
Вівтар – східна частина храму у православних церквах, відгороджена від решти
приміщення іконостасом. Тут знаходиться престол для освячення дарів, готують для причастя
хліб і вино.
Вікарій – у католицькій церкві намісник, заступник духовної особи. Так, Папа Римський
вважається В. Христа.
Відчуття – відображення певних властивостей предметів і явищ (кольору, звуку, запаху,
твердості тощо) внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів людини.
Вільнодумство – ідейно-духовна течія, що визнає право людини на свободу мислення,
вільне пізнання сутності світу, критичне ставлення до усталених поглядів і переконань.
Віра – бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального
існування надприродних сил (Бога).
Віросповідання – належність до будь-якої релігії, церкви, конфесії, релігійної організації;
окреме об’єднання, що має своє віровчення, культ і організацію. В. іноді називають конфесією.
Віротерпимість – визнання права на сповідування окремих релігій; терпиме, шанобливе
ставлення до представників інших віросповідань.
Віруючий – особа, яка є суб’єктом релігійної віри і діяльності.
Воля – здатність людини до вибору мети діяльності; внутрішні зусилля, необхідні для її
втілення.
Географія релігії – розділ релігієзнавства, що вивчає роль природного фактора у появі й
поширенні релігій в різних країнах і регіонах земної кулі, досліджує просторово-часові
закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем.
Глосолалія (гр. glossa – незрозуміле слово і lalien – говорити) – розмови віруючого з
Богом «незнайомою» («іншою») мовою при сходженні на нього Духа Святого, що досягається
системою тривалих постів, особливих настанов і молитов.
Гносеологія (гр. gnosis – пізнання) – філософське знання про закономірності, механізм
процесу пізнання, його можливості й умови вірогідності, істинності.
Гомілетика – розділ богослов’я, в якому розглядаються питання теорії та практики
проповідницької діяльності.
Горне місце – простір у вівтарі за святим Престолом, на схід від нього.
Гріх – порушення релігійного закону, відхилення від релігійно- моральних норм,
приписів.
Гуманізм (лат. humanus – людяний, людський)- історично плинна система поглядів, що
визнає цінність людини як особи, її право на свободу, щастя, розвиток і вияв своїх здібностей.
Дао – у даосизмі вічне, незмінне, безформне, непізнаванне начало всіх речей і явищ.
Даосизм – релігійно-філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей
підпорядковані загальному божественному законові Дао.
Де – у даосизмі опредметнений, конкретний вияв Дао в речах і в поведінці людини (міра її
156