Page 156 - 6631
P. 156

Буття з Богом – внутрішнє саморозкриття людини стосовно Бога через акт прозріння.

               Ватикан – держава-місто, що виникла внаслідок підписання 11 лютого 1929 р. угоди між
          Пієм XI і урядом Італії; центр Римської католицької церкви, офіційна резиденція (з 1870 р.) пап
          і  Римської  курії.  Має  всі  державні  атрибути,  зокрема  дипломатичні  відносини  з  понад  100
          країнами світу. Площа – 44 гектари.

               Вибір  –  складний  внутрішній  вольовий  процес,  у  якому  надається  перевага  одній
          альтернативі при відмові від іншої.

               Вівтар  –  східна  частина  храму  у  православних  церквах,  відгороджена  від  решти
          приміщення іконостасом. Тут знаходиться престол для освячення дарів, готують для причастя
          хліб і вино.

               Вікарій – у католицькій церкві намісник, заступник духовної особи. Так, Папа Римський
          вважається В. Христа.

               Відчуття – відображення певних властивостей предметів і явищ (кольору, звуку, запаху,
          твердості тощо) внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів людини.
               Вільнодумство  –  ідейно-духовна  течія,  що  визнає  право  людини на  свободу  мислення,
          вільне пізнання сутності світу, критичне ставлення до усталених поглядів і переконань.
               Віра  –  бездоказове  вираження  істинності  релігійного  вчення,  визнання  реального
          існування надприродних сил (Бога).
               Віросповідання – належність до будь-якої релігії, церкви, конфесії, релігійної організації;
          окреме об’єднання, що має своє віровчення, культ і організацію. В. іноді називають конфесією.

               Віротерпимість – визнання права на сповідування окремих релігій; терпиме, шанобливе
          ставлення до представників інших віросповідань.

               Віруючий – особа, яка є суб’єктом релігійної віри і діяльності.
               Воля – здатність людини до вибору мети діяльності; внутрішні зусилля, необхідні для її
          втілення.

               Географія релігії – розділ релігієзнавства, що вивчає роль природного фактора у появі й
          поширенні  релігій  в  різних  країнах  і  регіонах  земної  кулі,  досліджує  просторово-часові
          закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем.
               Глосолалія  (гр.  glossa  –  незрозуміле  слово  і  lalien  –  говорити)  –  розмови  віруючого  з
          Богом «незнайомою» («іншою») мовою при сходженні на нього Духа Святого, що досягається
          системою тривалих постів, особливих настанов і молитов.
               Гносеологія  (гр.  gnosis  –  пізнання)  –  філософське  знання про  закономірності,  механізм
          процесу пізнання, його можливості й умови вірогідності, істинності.

               Гомілетика  –  розділ  богослов’я,  в  якому  розглядаються  питання  теорії  та  практики
          проповідницької діяльності.

               Горне місце – простір у вівтарі за святим Престолом, на схід від нього.
               Гріх  –  порушення  релігійного  закону,  відхилення  від  релігійно-  моральних  норм,
          приписів.
               Гуманізм (лат. humanus – людяний, людський)- історично плинна система поглядів, що
          визнає цінність людини як особи, її право на свободу, щастя, розвиток і вияв своїх здібностей.

               Дао – у даосизмі вічне, незмінне, безформне, непізнаванне начало всіх речей і явищ.
               Даосизм  –  релігійно-філософське  вчення,  згідно  з  яким  природа  і  життя  людей
          підпорядковані загальному божественному законові Дао.
               Де – у даосизмі опредметнений, конкретний вияв Дао в речах і в поведінці людини (міра її

                                                          156
   151   152   153   154   155   156   157   158   159   160   161