Page 164 - 6631

Монотеїзм (гр. monos – єдиний, theos – Бог) – форма вірувань і культу, що полягає у
поклонінні єдиному Богу.

Монофізитство (гр. monos – єдиний, один, phisis – природа) – вчення в християнстві, яке
визнає в Христі одну божественну природу, а не дві – божественну і людську. Започатковане в
V ст. Константинопольським архімандритом Євтихієм. Халкідонський собор (451 р.) визнав це
вчення єрессю.
Мормони – Церква Ісуса Христа Святих останніх днів, що виникла в США в 1830 р. Нині
поширена в понад 150 країнах світу. Для М. характерне змішання елементів християнства,
ісламу, буддизму, давньогрецької релігії.
Мощі – рештки померлих святих, які зберігаються тривалий час нетлінними, що, за
релігійними уявленнями, засвідчує їх святість. Шануються в католицизмі й православ’ї.
Мулла (араб. маула – пан, володар) – найнижчий сан служителя культу в ісламі.

Муфтій (араб. муфті – той, хто визначає) – найвища духовна особа мусульман-сунітів,
знавець шаріату.
Мухаммед (Мугаммад, Магомет, бл. 570-632 рр.) – засновник ісламу, «посланець
Аллаха», головний і останній пророк істинної віри.
Мученики – в католицизмі та православ’ї особи, які зазнали страждань від гонінь на
християн, але залишилися вірні своєму віровченню. Першими мучениками в українському
православ’ї були святі Борис і Гліб.
Нагірна проповідь – за Євангеліями, проповідь Христа на горі перед апостолами, у якій
моральність переосмислюється на засадах любові як центральної категорії християнського
віровчення. Підноситься значимість у суспільстві тих, хто духовно великий, хто вирізняється
блаженством («вбогі духом», «засмучені», «голодні та спрагнені правди», «милостиві», «чисті
серцем», «миротворці» тощо).

Назарет – за Євангеліями, місце проживання Ісуса Христа та його батьків (місто в Галілеї,
Палестина).

Намаз (перс. – молитва) – мусульманська канонічна молитва, яку виконують п’ять разів
на день.

Натуралізм (лат. natura – природа) – у широкому розумінні – зовнішня правдоподібність,
фактографічне копіювання життєвих явищ, переважання фізіологічного боку людського життя.
Неврастенія (гр. astheneia – слабкість) – функціональне захворювання нервової системи,
астенія, що розвинулася внаслідок тривалого розумового або емоційного перенапруження та
фізіологічних перевантажень.
Невроз (гр. neuron – жила, нерв) – функціональні нервово- психічні захворювання
(неврастенія, істерія, нав’язливі страхи тощо), які виникають внаслідок психічного
перенапруження, глибоких переживань.
Неорелігії – синкретичні й універсальні утворення, що поєднують у собі як елементи
багатьох існуючих релігій, так і ідеї теософії, антропософії, сучасні філософські й богословські
доктрини, астрологію й окультизм, біоенергетику й екстрасенсорику, містичну уфологію тощо.

Неотомізм – панівний напрям у філософії сучасного католицизму, прибічники якого
прагнуть примирити теологію і філософію, обрушувати синтез раціонального й ірраціонального
на основі вчення Томи Аквінського.

Неофрейдизм (гр. neos – новий) – напрям у сучасній філософії та психології, прибічники
якого, на відміну від біологізму 3. Фрейда, враховують і роль середовища у формуванні
особистості.

Несвідоме – сутність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою свідомості
164