Page 154 - 6631

Аналіз (гр. – розклад, розчленування) – метод пізнання, який полягає в уявному
(мисленому) розчленуванні цілого на частини з метою його детального вивчення.

Аналой – високий і вузький столик із скошеною верхньою дошкою; на нього кладуть
Євангеліє, ікони та богослужбові книги.

Анафема (гр. anathema – прокляття) – у християнстві прокляті від імені Бога, найвища
кара для віруючого.
Ангели (гр. angelos – вісник) – згідно з віровченнями іудаїзму, християнства та ісламу,
створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям волю Всевишнього.
Аніматизм (лат. animatus – живий) – віра в єдину безособову силу, що керує явищами
природи та впливає на життя людей.
Анімізм (лат. апіта – душа або апітш – дух) – віра в існування самостійної духовної
сутності (сили чи істоти), здатної вселятися в людину, тварину, рослину (тобто у щось живе) чи
полишати їх.
Антидор – грец. «замість дару». Так називаються залишки просфори, з якої виймається
Св.Агнець; вони роздаються богомольцям наприкінці Літургії.
Антиміс – грец. «замість престолу» – шовкове полотно з ушитою в нього часточкою св.
мощей; на ньому зображається покладення у гріб Спасителя. Правити Літургію можна тільки на
антимісі.
Антихрист – супротивник Ісуса Христа, беззаконник, який мусить з’явитися перед
другим пришестям Христа і протидіяти Месії. Прагнутиме знищити християнство, але сам буде
знищений Христом-переможцем.
Антропоморфізм (гр. апітров – людина, morphe – вид, форма) – надання предметам і
явищам природи, міфічним істотам людських рис.
Антропософія (гр. antropos – людина і sophia – мудрість) – релігійно-містичне вчення, яке
на місце Бога ставить людину.

Апокрифи (гр. apokriphos – таємний, секретний) – релігійні твори, які офіційно не визнані
священиками, а відтак не є канонічними.

Апологетика – розділ богослов’я, в якому розглядається сутність даної релігії,
витлумачуються особливості її догматичної системи, моральних принципів та ін. й
зорієнтований на виправдання і захист її догматів за допомогою аргументів, звернутих до
розуму. Апологети – ідейні захиснн ки релігії.
Апостоли (гр. apostplos – посланець) – у християнстві група учнів, обрана Ісусом
Христом для поширення його ідей.

Артос – освячений хліб, символ Христа. Артос роздається вірним у суботу на
Великодньому тижні (або у Фомину неділю) на честь Христового Воскресіння і на спомин про
братські трапези перших християн.

Архат (санкср., досл. – достойний, гідний, праведник) – істота, яка досягла звільнення
(нірвани) від ланцюга перероджень (сансари).

Архетипи (гр. arhe – початок, походження і topos – відбиток, форма) – вроджені
праобрази, першоознаки, що складають зміст колективного несвідомого (К.-Г. Юнг) та можуть
відкриватися людині у сні, містичному прозрінні, міфі, релігійній уяві тощо.

Архієпископ (гр. arhi – старший, episkopos – наглядач) – старший єпископ, один із
найвищих титулів у християнській церкві, середній між митрополитом і єпископом.

Архієрей (гр. arhiereus – старший священик) – у православ’ї загальна назва вищих
церковних ієрархів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха) з числа чернецького

154