Page 115 - 6631

тріумф сімейного життя, вірності й материнської любові. Єгиптяни наділяли своїх богів усім,
що було притаманне людям: психікою, здатністю старіти, хворобами, смертю.
За твердженням давньогрецького історика Геродота, єгиптяни першими стали вивчати
безсмертя душі людини, вважаючи, що, коли помирає тіло, душа переходить в іншу істоту, яка
народжується тієї миті. Коли душа пройде крізь тіла усіх земних і морських тварин та птахів,
вона знову вселяється в тіло новонародженої дитини. У давньоєгипетській «Книзі мертвих»
йдеться про перетворення душі на фенікса, лелеку, ластівку, змію, крокодила, тобто на тварин.
Уявлення про потойбічний світ.

3. Релігійні уявлення народів Давньої Месопотамії: виникнення, віровчення, пантеон
богів, культ, міфологія

Релігія давніх шумерів теж була політеїстичною. Кожне місто мало свого бога-
покровителя. Водночас визнавались загальнодержавні боги: бог неба Ану, бог землі – Енліль,
бог місяця – Наінар, бог Сонця – Іту. Кожному відводилося відповідне місце для поклоніння.
Вважалось, що своїх богів мають небо, повітря, суша, море, підземний світ, буря, вогонь,
конкретні види землеробських робіт і господарювання.
Невисокий рівень централізації державної влади був причиною того, що правителя в
Шумері обожнювали менше, ніж у Давньому Єгипті. Тривалий час тамтешні державні
утворення політично були нестабільними, періодично змінювали одне одного (Шумер, Аккад,
Вавилонія, Ассирія). Це визначало і зміну культових систем: одні боги і присвячені їм храми
поступались місцем більш визнаним на певний час. Більшість богів уявлялися антропоморф-
ними (у людській подобі). Хоч, за уявленнями давніх шумерів, усі боги походять від богині-
праматері Намму, що дала життя небу і землі.
Особливо був виражений у месопотамській релігії астральний культ, на підставі чого
побутують твердження, що вона є своєрідною релігією зірок. Це твердження, очевидно, має у
своїй основі те, що більшість божеств, які виражали стихійні сили природи, ототожнювались із
зірками і планетами. Вважалося, що над усім зодіаком панували бог неба Ан, який управляв
небесними явищами; бог місяця, онук Ана – Аннар; бог сонця – правнук Ана – Уту. Верховного
вавилонського бога Мардука ототожнювали з планетою Юпітер.
Шумерійці знали 7 небесних тіл. Число 7 вважалося священним. Запроваджений у
Месопотамії рахунок часу зумовив тижневий календар із 7 днів. Священними були числа 12
(кількість місяців року), 60 (година – 60 хв., хвилина – 60 с), 360 (повне коло). Доба в
Месопотамії мала 12 год. (кількість годин на циферблаті годинника).
Шумерійці земні справи пояснювали впливом небесних світил, а з допомогою знання
про них і їх вплив на світ можна вгадувати долі людей. Віщування шумерських жерців за
розташуванням зірок започаткували астрологію та астрономію.
Релігійному мисленню народів Давнього Дворіччя був властивий яскраво виражений
дуалізм: у ньому чітко простежувалося два начала – життя і смерть, царство неба, землі й
підземне царство померлих. Але ці начала не завжди протиставлялися, бо буття землеробів із
культом родючості, регулярна зміна пір року з почерговим ожиплітям та засинанням природи
зумовлювали їх уявлений про тісний і взаємозалежний зв'язок між життям і смертю, вмиранням
і воскресінням. Цю закономірність природи уособлювали безсмертні боги. Одним з основних у
месопотамців був міф про смерть і воскресіння Думузи (вавилонський Таммуз) – бога вічно
живої природи.
Пантеон месопотамських богів мав свою ієрархію. Поширеними були боги родючості,
передусім богиня родючості й кохання Інанна, обожнення сил природи. Родючість
уособлювали і богиня землі Кі, богиня зерна Індаба. У їх зображеннях обов'язково були
елементи тварини, окремих із них зображали у вигляді тварин. Наприкінці III тис. до н.е.
головною вважалася космічна трійця (Ану, Енліль, Еа) та астрономічна група (Син, Шамаш,
Іштар).
В ієрархії богів першість належала Ану – царю богів, неба, країн, покровителю царів. Він
– верховний бог, але дещо пасивний і не дуже доброзичливий. Центром його кульгу було
знамените старовинне місто Урук з ансамблем святинь Еанна («будинок неба»). Енліля вважали
115