Page 111 - 6631

ЛЕКЦІЯ 8.

Тема: Етнонаціональні, світові та новітні релігійні системи

1. Поняття національні, регіональні релігії.
2. Релігійні уявлення народів Давньої Месопотамії: виникнення, віровчення, пантеон богів,
культ, міфологія.
3. Релігія Давнього Єгипту: віровчення, пантеон богів, культ, міфологія.
4. Іудаїзм: виникнення, формування монотеїзму, віровчення, культ, священні книги.
5. Неохристиянські релігії.
Тип заняття: лекція.
Мета лекції: розкрити основні положення теми, з’ясувати що таке національна та
регіональна релігія, узагальнити релігійні уявлення народів давнього Єгипту та Месапотамії,
дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.
Завдання лекції: дати загальну характеристику поняттю «монотеїзм», визначити основні
елементи віровчення, пантеону богів, культу давніх релігій та охарактеризувати їх; розглянути
основні форми неорелігій.
Ключові слова: міфологія, пантеон, монотеїзм, неорелігія.

Національні релігії

Розвиток цивілізації, що виявлявся в удосконаленні знарядь праці, формуванні
економічних, політичних, соціальних відносин, пов'язаних із соціально-становою диферен-
ціацією суспільств, зародженням громадянських об'єднань людей, які приходили на зміну
родоплемінним, спричинилися до виникнення національних (останнім часом вчені більше
схиляються до терміна «етнічних») релігій.
Національні релігії – релігійні вірування та культові дії, притаманні конкретному
народові.
Розпочався цей процес у IV тис. до н.е. з переходом від первіснообщинного до
рабовласницького ладу і з різною інтенсивністю тривав протягом усього розвитку людства.
Кожна національна релігія є витвором лише одного народу, ввібрала в себе особливості його
географічного середовища, історичного досвіду, ментальності тощо. З часом багато з них
поступилися більш розвинутим релігійним системам. Крім того, окремі народи зразу перейшли
від родоплемінних вірувань до світових релігій. Не обов'язково зародження національних
релігій пов'язано з формуванням рабовласницького ладу, бо немало народів у своєму
історичному розвитку переступили цю соціально-політичну формацію.
Головними об'єктами в національних (етнічних) релігіях були не духи, а боги, яких
віруючі уявляли як більш досконалих духів, від яких залежали і надприродні об'єкти, і людські
суспільства.
Конфесійні та етнічні ареали національних релігій, як правило, збігаються. Траплялося,
що їх сповідували і представники інших етносів.
Беручи за основу рівень етносоціального розвитку суспільства і зумовлені цим
особливості вірувань, культу, усі національні (етнічні) релігії поділяють на ранні національні
(народні) та пізні національні (національні або етнодержавні) релігії.
Ранні національні (народні) релігії. До них зараховують релігії, що природно
сформувалися в лоні ранніх цивілізацій, етносів у процесі розвитку їх уявлень про природний і
надприродний світи і сили, що ними управля ють. їх віросповідальні, культові особливості
зумовлювали всі чинники, які визначали процес творення етносу (територія, клімат, мова,
історичний досвід). Адже від свого народження людина була наче оповита легендами, міфами,
забобонами, етичними приписами, що становили нормативну серцевину життя її етносу. Цю
особливість влучно схарактеризовано в підручнику «Академічне релігієзнавство»: народні
релігії, як правило, не обирають, у них народжуються. Одна з характерних їх особливостей –
яскраво виражений етноцентризм.
Ранні національні релігії ще не фіксували своїх родоначальників, здебільшого вони не
мають письмових джерел, храмів і втілені в міфі. Міфологічність – їх основна риса.
111