Page 120 - 6631

Як містичне вчення, він сформувався в XIV ст. у СПІА, поширившись згодом у Європі.
Його джерелом є давні демонічні вірування, а суть полягає у так званому спілкуванні людини з
духами, що відбувається з допомогою медіумів – осіб, які, ввійшовши в спеціальний стан
(транс), виступають посередниками цього спілкування. Як доказ реальності спіритизму
використовують зрушення з місця та падіння предметів, виникнення незвичних звуків, світла
тощо.
Нові культи приваблюють людей з високим інтелектуальним рівнем, які розмірковують
над проблемами сенсу життя. Але якщо традиційні релігії всіляко оберігають свою
унікальність, турбуючись про збереження своїх змісту і форм, то вони спираються на містичний
досвід у злитті з Абсолютом, байдужі до догматичних доказів істинності своєї релігійної
системи, визнають істинність усіх релігій, існування та месіанську роль усіх пророків, відкриті
для нових ідей та вчень. Проте свого месію вважають найбільш адекватним для певної епохи.
Його вважають божим посланцем, йому поклоняються, часто створюють навіть культ учителя
(гуру), до якого ставляться як до божества. Уявлення про Бога неперсоніфіковані. Його
трактують як Абсолютний розум, Духовну сутність, Об'єктивний закон.
Нетрадиційні релігійні вірування класифікують у сім груп.

Словник

- Міфологія – символічне уявлення людей про світ, витвір наївної віри, оповідання про богів,
героїв.
- Пантеон – сукупність, ієрархічність богів.
- Монотеїзм – визнання існування одного бога.
- Неорелігія – явище сакрального життя, що виникло у сучасну епоху внаслідок нових
духовних шукань.

Література до лекції
1. Бублик С.А. Релігієзнавство / С. А Бублик. – К., 1998.
2. Калінін А., Харковщенко Е. Релігієзнавство / А. Калінін, Е. Харковщенко. – К., 1995.
3. Кислюк К., Кучер О. Релігієзнавство, навчальний посібник.- Київ, 2004.
4. Петрусенко О.П. Скалецький М.П. Релігієзнавство. Навчальний посібник, Львів, 2004.
5. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 1997.

120