Page 110 - 6631

що походить він і від Бога-Сина (принцип «філіокве» – і від Сина). Східна церква не визнавала і
причащання прісним хлібом, посту в суботу, заперечувала целібат (безшлюбність)
священослужителів та ін.
Були суперечності й щодо територіальної сфери впливу обох церков.
У середині XI ст. ця боротьба переросла в гострий конфлікт, який завершився тим, що
посланець Папи Льва IX кардинал Гумберт 16 липня 1054 р. піддав анафемі візантійського
патріарха Михаїла Керуларія. У відповідь собор візантійських єпископів оголосив анафему
папським посланцям, звинуватив Рим у тому, що він перекрутив С и мвол віри, коли прийняв
постанову Вахенського собору (809 р.) про філіокве.
Так стався поділ християнства на Західну (Римську) церкву, яка пізніше стала зватися
католицькою (грец. загальний, вселенський) і Східну (Констанопольську), що стала іменуватися
згодом православн о ю (лат. – ортодоксальний). Розкол (схизма – грец. співта) у християнстві
був породжений ще й різним становищем церкви у Західній Г8 Східній Римських імперіях.
Відсутність централізованої влади у Західній імперії сприяла посиленню ролі рим-і ьких пап. У
Східній імперії патріарх підпорядковувався імператору, який був і главою церкви. Західна
церква бум а політично незалежнішою та централізованішою. Особи н мості історичного
розвитку і функціонування Західної Та Східної церков зумовили відмінності в церковній дог-
матиці, церковній організації, богослужінні. Тому розкол 1054 р. лише організаційно оформив
розбіжності, які століттями існували між християнськими церквами.
У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в процесі
Реформації від католицизму відокремилися протестантські церкви. Так у християнстві виникли
три основні течії: православ'я, католицизм і протестантизм.
Багато священнослужителів і мирян вважають ці розк о л и історичною недоречністю.
Саме на цих засадах вин и к на початку XX ст. екуменічний рух (грец. оікиглепе – веселена
земля, світ), метою якого є об'єднання християнських церков, він має багато своїх прихильників
серед протестантів, православних, католиків. У 1995 р. підтримав ічно і Папа Іоанн Павло II.
Екуменізм є метою діяльності Всесвітньої Ради Церков, штаб-квартира якої знаходиться в
Женеві (Швейцарія). До її складу входить понад 320 християнських об'єднань.
Водночас існують потужні антиекуміністичні традиції (Руська православна церква).
Християнське віровчення. Символ віри. Філіокве. 10 заповідей. 2 головні заповіді
любові. 7 таїнств.

Словник:

- Догмат – основне положення віровчення, яке визначають як незаперечну істину, що має силу
непохитного авторитету і не підлягає критиці.
- Культ – реалізація віри у предметах, символах, діях індивідів, груп віруючих.
- Обряд – зумовлені звичаями, традиціями символічні індивідуальні, колективні дії, що
втілюють певні ідеї, норми, ідеали та уявлення, взаємовідносини людини з надприродними
об’єктами.
- Молитва – вербальне(словесне) звернення людини до об’єкта своєї віри.

Література до лекції:

1. Бублик С.А. Релігієзнавство / С. А Бублик. – К., 1998.
2. Калінін А., Харковщенко Е. Релігієзнавство / А. Калінін, Е. Харковщенко. – К., 1995.
3. Кислюк К., Кучер О. Релігієзнавство, навчальний посібник.- Київ, 2004.
4. Петрусенко О.П. Скалецький М.П. Релігієзнавство. Навчальний посібник, Львів, 2004.
5. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К., 1997.
6. Стоцький Я. Релігійна ситуація в Україні: проблеми і тенденції розвитку. – Тернопіль, 1999.
7. Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан, тенденції, прогнози. – К., 1994.

110