Page 114 - 6631

Із тотемних вірувань поширеним був культ тварин, яких єгиптяни дуже шанували.
Навіть своїх богів вони зображали у вигляді тварин, а царя – найчастіше у вигляді лева з
головою людини (сфінкса). Зображували богів й у вигляді людини з головою тварини. Іменами
священних тварин називали сузір'я. Особливим був ритуал поховання священних тварин: у
живіт мумій крокодилів зашивали папіруси із священними текстами; на честь биків будували
храми, їх мумії клали у саркофаги, а в храмах ставили золоті статуї (біблійне «поклоніння
золотому тельцю» походить від цього звичаю).
Давньоєгипетське мислення було тісно пов'язане з магією, її трьома головними
принципами: подібності, заміни цілого його частиною і вірою в чудодійну силу слова (магія
слова). Магічні тексти вони використовували з метою вирішення земних проблем, для
забезпечення померлому вічного життя в потойбічному світі, для встановлення контактів живих
із померлими, богами й духами (надприродними істотами). Єгипетські маги вважалися
могутніми чаклунами.
Як і всі землеробські народи, єгиптяни обожнювали сили природи, від яких, за
уявленнями, залежав урожай.
Давньоєгипетський пантеон утворювали бог сонця Ра, бог вітру Шу, який розділяв небо і
землю, богиня вологи Тефнут, бог землі Геб, богиня неба Нут, а також Осіріс, який із часом
став володарем неба й якого ототожнювали з Ра, його дружина Ісіда та ін. Одного із
найшанованіших богів, сина Ісіди – Гора уявляли в образі сокола або людини з головою сокола,
крилатого сонця. Певний час його шанували як бога полювання.
До давньоєгипетського пантеону належали й місцеві герої, які, стверджувалось, були
наділені незнищенною чудотворною силою, а також фараони, яких, обожнюючи, вважали
живим втіленням Гора, боголюдьми. їм відводилася центральна роль у релігійній системі
Давнього Єгипту. Ім'я фараона було священним, ніхто не мав права вимовляти його, щоб не
зашкодити його власнику. Всі повеління фараона сприймалися як веління божі. Вважалося, що
захищаючи своїх підданих, фараони здатні впливати на богів, а головний їх обов'язок –
приносити жертви богам.
Визнання за деякими богами космічної та універсальної сили, висунення їх на чільні
місця в пантеоні зумовили виникнення монотеїзму. Так постала концепція єдиного бога в трьох
особах. Водночас одне божество могло виконувати різні функції та існувати в різних іпостасях.
Вважалось, що боги створили людей, аби ті служили їм. Саме це стало поштовхом для
формування відповідної культової системи: будівництва храмів, вівтарів, статуй, утримання
великої кількості призначених для жертвопринесення тварин. Єгиптяни вважали, що
жертвопринесення є основною формою спілкування людей з богами.
Походження богів (чи існували вони взагалі та як виник світ) по-різному тлумачилося в
давньоєгипетській теології та народній свідомості. За одним із тлумачень, життя на Землі
походить від бога землі Геба і богині неба Нут, які, породивши бога сонця Ра, вранці випускали
його в світ для забезпечення життя всіх істот.
За давньоєгипетською міфологією, спочатку існував водний хаос у вигляді нерухомого
океану Нун, у якому виник бог-сонце, що зійшов потім на створену ним вершину. Ра шляхом
самозапліднення породив першу пару божеств: бога повітря, що розділяв небо і землю, Шу і
богиню вологи Тефнут – батьків Геба і Нут. Дітьми Геба і Нут були бог творчих сил природи і
потойбічного світу Осіріс, його дружина – богиня родючості, води і вітру, мореплавства,
символ жіночності, сімейної вірності Ісіда, бог чужих країн, пустелі, що уособлював зло,
вбивця Осіріса – Сет і володарка дому Нефтида. Згодом Ра закінчив створення світу, а з його
сліз виникли люди.
Серед давніх єгиптян популярною була легенда про Осіріса. Успадкувавши владу від
свого прадіда Ра, він був четвертим із богів, що владарювали в Єгипті. Осіріс подолав
людоїдство, навчив людей сіяти злакові рослини, садити виноградники, випікати хліб,
виробляти пиво і вино, обробляти мідну та золоту руди, будувати міста, лікувати хворих. Жа-
дібний до влади Сет підступно вбив Осіріса. Знайшовши його тіло, дружина Ісіда зуміла
пробудити в ньому чудодійну силу і зачала від мертвого Осіріса сина. Ця легенда проголошує

114