Page 119 - 6631

димом; а на сьомому небі – рай, там живуть справедливість і доброчинність, душі праведників і
ненароджених дітей.
Єдиним джерелом знань і виховання молоді Талмуд вважає Священне Писання і вимагає
вивчати його вдень і вночі. Світських наук іудаїзм не визнає: «Про те, що вище за тебе, не
думай. В те, що не під силу тобі, не заглиблюйся, незрозумілим для тебе не займайся, про те,
що заховане від тебе, не запитуй». На їх вивчення дозволяється витратити час, який не
належить ні дню, ні ночі.
Система іудейської освіти базується на поклонінні перед авторитетом. Вищим
авторитетом вважають рабина. Усе висловлене ним набуває сили закону: «Якщо рабин навіть
скаже тобі ліве на те, що праве, а праве на те, що ліве, ти повинен слухатись його».
Талмуд містить дискусії рабинів щодо тлумачення окремих місць Танаха, правові норми,
релігійні приписи, закони, етичні норми, богословські роздуми з питань культу, догматики, дані
з математики, астрономії, медицини; казки, легенди, притчі, байки, міфи тощо. Є в ньому й
історичні відомості про трансформацію релігійних уявлень давніх євреїв.

Неохристиянські релігії

Нові релігійні вірування – явища сакрального життя, що виникли в сучасну епоху
внаслідок нових ду ховних шукань (неохристиянські, неоорієнталістські рухи, неоязичництво,
синтетичні неорелігії); релігії Нового віку – сайєнтологічні рухи та найновіші наукові досяг
нення, які лише умовно відносять до релігійних течій.
Нетрадиційні релігії покликані до життя кризою традиційної релігійності. У XX ст. ця
криза поглибилася внаслідок активного утвердження наукового світогляду. Досягнення НТР
висунули проблеми, які офіційна церква не завжди могла адекватно витлумачити, а тим більше
запропонувати шляхи і способи їх подолання. Певну роль відіграли і розчарування людей у
політичних засобах вирішення гострих соціально-економічних проблем, труднощі соціального
становлення молоді, що часто породжувало пошук нових духовних орієнтирів. Такі пошуки
нерідко приводили до неокультів, які пропонували богорівний шлях самовдосконалення.
Багатьох приваблюють заклики до самотворчості, спасіння душі за життя людини, а не в
потойбічному світі. Тим більше, що нерідко застосовуються і методи психічного впливу.
Нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, вони спрямовані на міжрелігійний
синтез, поєднують у собі елементи багатьох релігій, використовують ідеї та концепції
окультизму, спіритизму, теософії, антропософії, сучасної філософії, астрології тощо.
Окультизм (лат. прихований, таємний) – містичне вчення, яке визнає існування
надприродних сил, можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних
обрядів, таємних ритуалів.
Витоки окультизму в архаїчних уявленнях, які ґрунтувалися на вірі в силу
надприродного. Він був важливим елементом культу пізньої античності, предметом неабиякого
інтересу епохи середньовіччя та Відродження. На сучасному етапі окультизм проголошує себе
«новим природознавством», охоплюючи такі течії, як теософія, антропософія.
Теософія (Богомудрість) – релігійно-філософське вчення про можливість містичного та
інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів з надприродними силами.
Елементи теософії простежуються у брахманізмі, буддизмі, Каббалі, неоплатонізмі,
гностицизмі. Популярності набула вона в XVI – XVIII ст. Багато вчених вважали теософію
вищим синтезом пізнання, в якому поєднані раціональне і містичне знання.
Антропософія – вчення, яке на місце Бога ставить людину.
Належачи до окультних наук, вона має багато спільного з теософією. Вважає, що
пізнання істини є містичним, таємничим процесом, а тому доступне лише посвяченим особам, її
метою є людина як елемент космічної еволюції, що функціонує завдяки діянням Ісуса Христа,
який розглядається лише моментом цієї еволюції. Завдяки кармічним перевтіленням людина
прилучається до абсолютного буття, що виявляється в її надприродних властивостях.
Спіритизм (лат. врігітдів – душа, дух) – містично-ідеалістична течія, яка ґрунтується на
вірі в існування потойбічного «світу духів» і можливості спілкування з ними за допомогою
спеціальних ритуалів.
119