Page 103 - 6631

ництво були основними видами господарювання, людина відчувала свою залежність від тварин.
Ця залежність, будучи характерною особливістю раннього матріархату, втілена в тотемізмі.
Тварини і рослини, завдяки яким людина забезпечувала своє існування, ставали об'єктами
поклоніння, що на перших порах розвитку тотемізму не виключало, а навіть передбачало їх
споживання. Тотемізм (англ. Шетівт) – віра в надприродну спорідненість груп людей (роду,
племені) з певними видами тварин, рослин, явищами природи.
Дещо пізніше в тотемах первісні люди вбачали покровителів роду й племені, захисників,
помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Тому свої родові колективи вони називали іменами
тотемних тварин. Наприклад, родові колективи північноамериканських індійців із племені
журавля у XVII ст. мали назви журавля, сома, гагари, ведмедя. А в Австралії наприкінці XVIII –
на початку XIX ст. на запитання європейців «Хто ти такий?» – абориген відповідав: «Я –
кенгуру» або «Я – личинка комахи». Такими відповідями вони начебто підтримували свій
кровний зв'язок з тотемами. Усе це, з одного боку, сприяло формуванню культу предків, а з
іншого, спричинило заборону вживати тотем, за винятком ритуальних випадків. Згодом
тотемізм сформував цілісну систему заборон – табу, яка стала відчутним регулятором
соціальних відносин (наприклад, заборона статевих стосунків між родичами, класифікація їжі –
для воїнів, жінок, дітей, літніх людей). До речі, братами і сестрами вважали всіх членів клану
одного тотему. Водночас тотемізм відіграв інтегруючу роль, об'єднуючи представників роду,
племені довкола визнаного ними тотему.
Спочатку тотемами вважали тільки тварин, які були об'єктом полювання. Пізніше (із
збільшенням кількості людських колективів) поклоніння поширилося на решту тварин, а в
окремих народів – і на рослини, природні чинники. Наприклад, в австралійців тотемами були
собака Дінго, водяна лілея, оливкове дерево, великий камінь, гарячий вітер, дощ, сонце.
Тотемізм характеризують дві головні риси. Перша – поклоніння не тотемічним духам, а
двійникам тотемів. Воно виявлялося у молитвах (проханнях), танцях, табу, жертвопринесеннях,
виготовленні зображень тотемів, спеціальних тотемних святах. Особливим способом
поклоніння були обряди уподібнення тотему – прагнення зовні бути схожим на нього. Так,
окремі жителі Африки, намагаючись бути схожими на антилопу-зебру, вибивали собі нижні
зуби. Друга риса – дозвіл убивати і з'їдати тотема тільки за умови дотримання особливих
релігійних обрядів, щоб не нашкодити тотемному духові. Так, індійці-шевенези (Канада) ще на
початку XX ст. ставили перед мордою забитого родича-оленя посуд з їжею, танцювали
мисливський танець, просили вибачення і бажали щастя духові оленя в країні мертвих. З
ритуальної точки зору тотемізм пов'язаний з великим комплектом нерідко довготривалих
ритуальних дій. Так, серед австралійських аборигенів поширеним був обряд «інтігіума»,
покликаний сприяти розмноженню тварин, від чого, вважалось, залежить благополуччя роду.
Тотемізм є елементом усіх сучасних релігій. Особливо відчутний його вплив в індуїзмі,
де багатьох тварин, найчастіше – корову, вшановують як священних. Сліди тотемізму
простежуються й у християнстві. Святий дух православні зображують у вигляді голуба, а
Христа часто називають «агнцем» (ягням). В обряді ритуального з'їдання тотема втілене
християнське таємне причащання, під час якого споживання віруючими хліба і вина символізує
споживання тіла і крові Бога.
Докладно описав тотемізм англійський етнограф Джеймс-Джордж Фрезер у
дванадцятитомній праці «Золота парость».
Анімізм (лат. душа, дух) – віра в існування в тілі людини її двійника – душі, від якої
залежать її життя, фізіологічний і психологічний стан.
Анімізму властиве приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському
тілу, тваринам, знаряддям праці тощо, з часом процесам: хворобам, війнам, ковальській справі
тощо. Це було спричинено тим, що давня людина розглядала об'єкти навколишнього світу,
уподібнюючи їх собі, наділяючи їх, відповідно, почуттями, думками, волею. Звідси походить її
віра в існування духів могутніх сил природи, рослин, тварин, померлих предків.
Слов'яни менш могутніх двійників називали душами, могутніших – духами. Отже,
анімізм є вірою в існування душ і духів. Прикладом анімізму є релігійні уявлення ескімосів
Гренландії (XIX ст.) про те, що надприродні двійники були у всіх людей, дерев, звірів. Коли

103