Page 92 - 6625

Існування різноманітних стилів керівництва викликає необхідність їхньої
класифікації за різними ознаками. Однією з найпоширеніших класифікаційних
ознак є характер відносин між керівником і підлеглими. За цією ознакою
прийнято виділяти три стилі керівництва: авторитарний, демократичний і
ліберальний.
Керівник авторитарного (директивного, автократичного) стилю воліє
впливати на людей за допомогою директив, наказів і вказівок. Переважно він
догматичний, неодмінно жадає підпорядкування людей своїй волі, не терпить
заперечень і не прислухається до іншої думки, часто втручається в роботу
підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання його
вказівок – “роби, що сказано”. Якщо й проводить наради, то лише для
дотримання формальності, тому що рішення в нього готові ще до наради. Не
виносить критики й не визнає своїх помилок. Працює багато, змушує
працювати й інших. Може йти на ризик, але обдумано, з розрахунком.
У спілкуванні з людьми часом не витриманий, хоча й не завжди.
Автократ може бути й доброзичливим, коректним, таким, що уважно
вислуховує й напоказ “зважує” ідеї підлеглих, але все таки ігноруючи їхню
думку при ухваленні остаточного рішення.
Властиві автократу методи й прийоми роботи можуть часом викликати
симпатію й повагу завдяки оперативному рішенню завдань. Часто в очах інших
підлеглих автократ постає, як керівник, що цілком резонно діє за чітким планом
і реалізуючи його всупереч будь-яким перешкодам. У цьому випадку він може
бути жорстким, але не жорстоким, безкомпромісним, але справедливим,
владним, але не гнітючим, рішучим, але не самовпевненим.
Якщо такий тип поведінки природний для керівника, то він здатний
робити багато чого для рішення проблем, сміло й вчасно приймаючи рішення й
наполегливо добиваючись їхнього виконання.
Однак здебільшого в керівників автократичного типу настільки
привабливі особисті якості розвинені недостатньо, але зате превалює прагнення
командувати й домагатися беззаперечного підпорядкування. І тоді найбільш
здібні та ініціативні, професіонали, які знають собі справжню ціну, прагнуть
піти з-під такого керівництва…
Ліберальний стиль керівництва відрізняють відсутність розмаху в
діяльності, безініціативність, постійне очікування вказівок зверху, небажання
прийняти на себе відповідальність за рішення і їхні наслідки. Такий керівник
недостатньо вимогливий, непослідовний у діях, легко піддається впливу
навколишніх, схильний відступати від раніше ухвалених рішень. Він не
проявляє виражених організаторських здібностей, нерегулярно й слабко
контролює підлеглих. Звідси й мала результативність його дій.
У взаєминах з підлеглими він підкреслено ввічливий і доброзичливий,
ставиться до них шанобливо, намагається допомогти в вирішенні їхніх
проблем. Рідко користується своїм правом говорити “ні”, легко роздає
невиконувані обіцянки.

91