Page 189 - 6625

Основною особливістю проблемної ситуації є те, що вона містить в собі
небезпеку, загрозу руйнування виробничої системи. Тому успіх чи невдача
ситуаційного менеджменту визначається ступенем готовності менеджера фірми
до потенційних загроз і кризових їхніх проявів, наявністю резервів, ступенем
дублювання, рівнем компетенції і досвіду менеджерів, якістю профілактичних
заходів, ефективністю застосовуваних методів керування.
Одне з основних завдань ситуаційного менеджменту полягає в
недопущенні появи кризових ситуацій взагалі, а в крайньому випадку - в
ефективній і швидкій його локалізації й усуненні.
Із загальних "антикризових" заходів можна відзначити:
1. Скорочення штату. Звільняються в першу чергу технічні
співробітники-секретарі, водії, кур’єри, прибиральниці і т.і.
2. Заморожування всіх венчурних проектів.
3. Скорочення представницьких витрат.
4. Скорочення демократичних процедур у управлінні, колегіальних
рішень, нарад, погоджень.
5. Перехід на швидкі, "єдині" механізми прийняття рішень, підкріплені
роботою особливих "антикризових" груп, що виробляють ідеї і пропозиції
шляхом "мозкового штурму".
Головними завданнями менеджерів в умовах кризи є:
1. Збереження системи управління.
2. Підвищення гнучкості й ефективності комунікацій.
3. Збереження працездатності кадрів.
4. Недопущення паніки серед працюючих.
Кожна проблема — це унікальна подія, і з нею потрібно поводитись
відповідно. Однак існують визначені стереотипи поведінки, що застосовуються
у всіх кризових ситуаціях, і деякі загальні принципи, якими можна впливати
при кризах. Крім того, є ряд прийомів керування в кризовій ситуації, що
застосовуються в цілому і які можна видозмінювати і пристосовувати до
кожного конкретного випадку.
На жаль, як показує досвід, часто люди, обрані владою, працюють абияк,
діючи за підказкою інтуїції чи темпераменту, а не за планом чи керуючись
логікою.
Це ясно показує найбільшу пастку, у яку можуть потрапити керівники
будь-якого рангу і будь-якої галузі. Усі вони занадто спокійно відносяться до
необхідності негайних і рипучих дій.
На початковій стадії управління кризою необхідно уникати
непередбачених вчинків. Варто тримати руку на пульсі обстановки, щоб, як
тільки вона почне розгортатися (при перших ознаках сповзання в кризу),
керівник міг би відразу вжити попереджувальних заходів. На цій стадії ще є час
подумати, скласти плани на випадок непередбачених обставин і впровадити ці
плани в життя.

188