Page 184 - 6625
P. 184

3. Залежно від причин (джерел генерування) кризи використовують різні
            підходи для характеристики кризи:
                     - зовнішня та внутрішня – залежно від основної причини її розгортання в
            межах місця виникнення.
                     4. Залежно від характеру (спрямованості) та наслідків використовуються
            такі дефініції, як руйнівна та оздоровча криза.
                     Руйнівна      криза  має  негативні  наслідки  для  життєдіяльності
            підприємства,  проявом  яких  є  банкрутство  з  подальшою  ліквідацією
            підприємства, втрата його ринкової вартості, конкурентоздатності, потенціалу
            розвитку  тощо.  Причиною  руйнації  є  неспроможність  підприємства  до
            відновлення стану рівноваги, відновлення параметрів життєздатності.
                     Оздоровча  криза  має  позитивні  наслідки,  проявом  яких  є  відродження
            втраченої  життєздатності  підприємства  та  (або)  зростання  ринкової  вартості
            підприємства, його конкурентоздатності, збільшення потенціалу розвитку тощо
            за  рахунок  розв'язання  накопичених  протиріч  та  формування  нових  засад
            ведення  бізнесу  та  окремих  бізнес-процесів.  Різновидом  оздоровчої  кризи  є
            автогенна  (або  ініційована)  криза,  виникнення  якої  спеціальним  чином
            провокується для пошуку нових імпульсів подальшого розвитку підприємства,
            вдосконалення бізнес-процесів, менеджменту тощо.
                     5.  Залежно  від  ступеня  тяжкості  прийнято  розрізняти  легку,  тяжку  та
            катастрофічну  кризу.  Їх  виокремлення  залежить  від  ступеня  порушення
            параметрів  життєздатності,  рівня  ризику  банкрутства  та  можливих  наслідків
            для функціонування підприємства.
                     6.  Залежно  від  періоду  проходження  (від  виникнення  до  подолання)
            використовуються  такі  дефініції:  короткочасна  криза  та  затяжна  криза,  яка  в
            свою чергу може бути середньо (від року до 3-х) та довгостроковою (більше 3-х
            років).
                     7.  Залежно  від  зовнішнього  прояву  стану  кризи  виокремлюються  такі
            ознаки: прихована (латентна) та очевидна (явна) криза. У першому випадку (як
            правило,  у  разі  короткочасної  кризи  або  на  першому  етапі  затяжної  кризи)
            зовнішніми  спостерігачами  та  агентами  зовнішнього  середовища  виникнення
            кризи  не  реєструється,  оскільки  відсутній  негативний  вплив  на  екстерналії
            (публічні  параметри)  та  показники  діяльності  підприємства  (у  разі
            короткочасної  кризи  або  на  першому  етапі  затяжної  кризи).  По  мірі
            поглиблення  кризи  екстерналії  та  показники  діяльності  підприємства
            погіршуються, що поступово робить факт її наявності очевидним.
                     8.  Залежно  від  стану  течії  кризи  використовуються  такі  дефініції:
            керована та некерована криза.
                     Керованою  визнається  криза,  яка  спровокована  відповідними  діями
            органа  управління  підприємства  або  його  власниками  для  розв’язання  їх
            стратегічних задач та реалізації інтересів:
                     -  загострення  та  прискорене  розв'язання  протиріч,  що  гальмують
            нормальний прогресивний розвиток підприємства;




                                                           183
   179   180   181   182   183   184   185   186   187   188   189