Page 142 - 6625

8.3 Напрями підвищення ефективності управління
Підвищення ефективності менеджменту в організації може здійснюватися
на основі різних підходів, зокрема системного підходу. Один з можливих
варіантів такого підходу до оцінки ефективності менеджменту приведено Т.
Пітерсом й Р. Уотерменом у книзі “У пошуках ефективного управління”. Вони
визначали ефективність управління на основі моделі (концепції) “7S”, у якій
виділені сім взаємозалежних елементів організації:
1) структура (structure);
2) системи (формальні й неформальні) (systems);
3) стиль поведінки (стиль, мотивації) (style);
4) склад персоналу (staff);
5) спільні цінності )(shared values);
6) стратегія (strategy);
7) навички (skill)
На основі дослідження результативності і ефективності об’єкта
управління, а також якості управління розробляють і реалізують заходи щодо
підвищення ефективності менеджменту. Процес змін може носити і доволі
радикальний характер. У рамках напрямків удосконалення елементів моделі
“7S” здійснюється наступний комплекс заходів.
1. Структура:
- удосконалювання організаційних структур об’єкта управління й всіх
його підсистем, спрямоване на їхню оптимізацію й максимальне спрощення,
децентралізацію більшості функцій;
- раціональне делегування повноважень керівників;
- виявлення причин неефективного виконання делегованих повноважень,
вживання заходів з ліквідації цих причин;
- створення системи ефективного делегування, у тому числі за рахунок
чіткого обміну інформацією, реалізації принципу відповідності між обсягом
повноважень і відповідальністю, забезпечення її належними ресурсами,
контролю, навчання, а також використання позитивних стимулів.
2. Системи:
- розуміння необхідності розглядати організацію як єдине ціле з
урахуванням взаємозв’язків і взаємозалежностей при прийнятті й реалізації
рішень;
- формування ефективної системи формальних комунікацій, що підвищує
якість комунікаційних зв’язків між співробітниками й підрозділами;
- впровадження наукових, системних методів підвищення ефективності
прийняття управлінських рішень, правил і процедур управління, стимулювання;
- визнання існування неформальних груп, врахування думки
неформальних лідерів і членів цих груп, залучення неформальних груп до
прийняття рішень.
3. Стиль поведінки:
- застосування стилю управління, адекватного внутрішньому й
зовнішньому факторам, які впливають на організацію;

141