Page 138 - 6625

коштів, отриманих в результаті операційної, інвестиційної або фінансової
діяльності.
Науково-технічний ефект характеризує наслідки впровадження науково-
технічних розробок, зростання питомої ваги прогресивних технологічних
процесів та нових інформаційних технологій, підвищення рівня автоматизації,
механізації та організаційного рівня виробництва і праці, використання
патентів або авторських свідоцтв та ін..
Бюджетний ефект характеризується додатковими надходженнями до
бюджету (державного та місцевого), позабюджетних фондів або визначається
перевищенням додаткових надходжень відповідного бюджету над витратами у
випадку бюджетного фінансування.
Економічний ефект – виражений у вартісній (грошовій) формі результат
будь-яких дій. Здебільшого загальний економічний ефект визначається як сума
комерційного ефекту, соціального економічного, еколого-економічного,
техніко-економічного, бюджетного ефектів. Методологія визначення
економічної ефективності достатньо розроблена і приведена в дисципліні
“Економіка підприємства”, проте тільки кількісних показників економічної
ефективності не достатньо для визначення і забезпечення ефективності
управління.
Розрізняють зовнішню й внутрішню ефективність.
Зовнішня ефективність управління визначає результативність
менеджменту, характеризує ступінь досягнення організацією її цілі, відображає
рівень відповідності організаційної системи вимогам й обмеженням
зовнішнього середовища, а також ефективність у частині використання
зовнішніх можливостей.
Внутрішня ефективність управління — це економічність, тобто здатність
найкращим (оптимальним) чином розподіляти й використати наявні ресурси
для досягнення організаційною системою цілей. Вона відображає ефективність
у частині використання організаційною системою всіх компонентів
внутрішнього середовища, у тому числі виробничих, фінансових,
інвестиційних, кадрових можливостей й ін.
В теорії менеджменту сформовані досить різноманітні підходи, критерії,
системи показників ефективності управління. Зокрема, видатний теоретик
менеджменту П. Друкер виділяв сім категорій результативності менеджменту:
1) дієвість - ступінь досягнення цілей організації, тобто ступінь
завершення необхідної роботи; відображає результат порівняння того, що
планували зробити, з тим, чого фактично досягли;
2) продуктивність - відношення кількості одиниць на виході до кількості
одиниць на вході; показує комплексну результативність використання ресурсів
(праці, капіталу, технології, інформації);
3) економічність - ступінь використання організацією необхідних
ресурсів, тобто співвідношення необхідної й фактичної витрати ресурсів;
4) прибутковість - співвідношення між доходами й сумарними витратами.
Критерій прибутковості багатьма економістами заміняється показником
“ефективність”, що характеризує співвідношення результатів і витрат

137